Та чи виправданим є зараз скорочення фінансування наукових досліджень і які наслідки матиме таке рішення, про це на своїй фейсбук-сторінці розповів голова ради Нацбанку Богдан Данилишин.
Менше - на чиновників, більше — на розвиток
Важливе значення матиме не тільки дефіцит держбюджету, а й підходи щодо підтримки вітчизняного виробника та науки. Не чиновник, а національний виробник і наука будуть визначати подальший розвиток держави.
Мають бути збережені всі видатки розвитку, які забезпечують можливість для вітчизняних виробників вижити в цей складний час. Обмежені до мінімальних видатки для контролюючих і наглядаючих структур різного рівня.
Активна підтримка державою сфери досліджень, розробок та інновацій, покликана генерувати позитивні ефекти для всього суспільства, сприяючи поширенню нових знань і розширюючи потенціал виробництва якісно нових товарів і послуг.
Читайте також: Кабмін пропонує виділити додатково 20 мільярдів на індексацію пенсій
В Україні ж, на жаль, державна політика останніх років фактично підривала основи розвитку національної інноваційної системи. Як наслідок, країна виштовхується на узбіччя світового науково-технологічного розвитку — інноваційна активність вітчизняних підприємств та їх попит на науково-інноваційні розробки є критично низьким, а рівень державного фінансування наукової сфери є несумісним з цілями отримання нових знань та способів їх застосування.
Україна витрачає на науку, як Чілі і Аргентина
Згідно пропонованих змін до держбюджету передбачається тотальне скорочення державних видатків на наукову сферу. Рівень цих витрат порівняно з іншими країнами і так знаходився на критично низькому рівні: за планом на 2020 р. — 10,6 млрд грн (або 0,2% ВВП) при тому що відповідно до статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» держава має забезпечувати бюджетне фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7% ВВП.
Однак впродовж останніх 15 років пріоритетність науки серед напрямів спрямування видатків державного бюджету скоротилась більш, ніж вдвічі: якщо в 2015 р. частка витрат на науку серед бюджетних видатків державного бюджету становила 2%, то в середньому за останні 4 роки – лише 0,8%.
Читайте також: Дефіцит держбюджету може зрости в 3,5 раза — заступник голови Офісу президента
Як наслідок скорочення державної підтримки науки — Україна зараз знаходиться серед країн з найнижчим рівнем «науково-дослідної капіталізації» ВВП. Так виконані в Україні дослідження і розробки (ДіР) в 2019 р. становили за оцінкою лише 0,4% ВВП, в той час як в середньому по країнах ОЕСР цей показник становить 2% ВВП. Згідно стратегії ЄС «Європа-2020» поставлено завдання довести рівень фінансування науки в країнах ЄС до 3% ВВП в 2020 році.
Порівняно з країнами ОЕСР частка ДіР в економіці України відповідає рівню таких країн як Чилі, Румунія, Латвія, Аргентина. Найбільші обсяги виконання ДіР спостерігаються у Швейцарії – 3,4%; Кореї – 4,2%; Ізраїлі – 4,3% ВВП.
Скільки залишилось вітчизняній науці
За останні 10 років чисельність дослідників України скоротилась більш, ніж вдвічі. Україна входить до числа країн з найменшою концентрацією дослідників: 12 осіб на 10000 населення проти 55 в країнах Європи та ОЕСР.
Зазначені невтішні для Україні цифри говорять про те, що процес руйнації наукової сфери України вже запущено – активно відбувається виїзд наукових кадрів за кордон, їх працевлаштування у інших сферах, погіршення вікової структури науковців, втрата наукових шкіл, деградація матеріально-технічної бази наукових установ.
Читайте також: Друкувати гроші і зупинити економіку. Які помилки може допустити влада під час карантину
При продовженні зазначених тенденцій ще кілька років з високою вірогідністю у науковій сфері проявлятиметься ефект гістерезису, внаслідок якого відродження української науки буде неможливим навіть при суттєвому збільшенні бюджетного фінансування. Українська наука просто перестане існувати як інститут українського суспільства.