Через війну Україна вже втратила щонайменше 30−50% виробничих потужностей, переважно на сході країни. Третина сільгоспкультур не була посіяна. 94 кораблі з агропродукцією на експорт заблоковані в Чорному морі росіянами. Лише 1% українських компаній досі не понесли збитків унаслідок воєнних дій.

Відбудова післявоєнної України матиме більше спільного з відновленням Європи після Другої світової війни, аніж із відбудовою країн, що постраждали від сучасніших війн, наприклад, Афганістану.

Основна риса — державні інституції продовжують працювати, країна має високоосвічену робочу силу, а близько 80% біженців, ймовірно, повернуться після завершення гарячої фази війни. Додаткова суттєва відмінність від країн Близького Сходу, Африки та Центральної Азії — перспектива членства в ЄС. Навряд чи це відбудеться найближчим часом, але Україна може розраховувати на суттєву підтримку Європи на цьому шляху.

Обсяг ймовірної міжнародної допомоги на реконструкцію може сягати від €200 млрд до €500 млрд.

Читайте також: Міжнародна допомога Україні: 95% — кредити, які потрібно повертати після війни

Підготовка до Плану

Відновлення України повинне складатися з чотирьох фаз, перша з яких повинна вже розпочатися та включати підготовку до негайного старту реконструкції після завершення бойових дій.

Одне з ключових завдань наразі — підтримка бізнесу, що переїхав до інших регіонів із прифронтових зон. Для цього потрібні програми зайнятості для переселенців, технічна допомога підприємцям із фінансами, логістикою та звʼязком і створення спеціальних економічних зон у регіонах глибокого тилу.

Окремий напрям — будівництво додаткового житла (акцент — на сучасних модульних конструкціях, такі будинки потім можна буде приватизувати). Проблему дефіциту житлових умов повоєнна Європа вирішувала 10 років. Цей фактор суттєво обмежував розвиток Східної Німеччини після обʼєднання з ФРН, адже стримував повернення робочої сили, насамперед кваліфікованої.

Читайте також: Три сценарії для економіки України під час війни

Міжнародна агенція з відбудови України

Вже на теперішній стадії потрібно мобілізувати міжнародну підтримку для участі у першій фазі реконструкції. Через складність завдань та велику кількість джерел допомоги відбудову України повинна координувати окрема спеціально створена міжнародна структура. Схожі функції виконувала Адміністрація економічної співпраці (Economic Cooperation Administration, ECA), яка адмініструвала План Маршалла для Європи.

Ця агенція має бути афілійованою з ЄС (ECA була заснована як самостійна агенція уряду США, але не як частина Держдепу) та мати чіткі терміни існування. Проєкти з невизначеним періодом реалізації, наприклад Програма полегшення та реабілітації ООН після Другої світової війни або Трастовий фонд реконструкції Афганістану, були не надто ефективними.

Агенція повинна отримати автономію у прийнятті рішень. Наприклад, надавати уряду фінансування без погодження з іншими міжнародними політиками та структурами або, навпаки, зупиняти, як було у випадку, коли ECA відкликала допомогу для післявоєнної Греції, яка використала гроші не за призначенням.

Важлива умова — Україна є «власником реконструкції»: план відновлення (для початку п’ятирічний) розробляє місцева влада, але за активної допомоги агенції, у тому числі з інвентаризацією збитків. Уряд фінансує частину витрат та формулює заявки, які затверджує агенція. До розробки плану варто залучати місцевих фахівців: цього не було в Іраку, що стало однією з причин провалу програми відновлення.

Велику роль у відбудові відіграє приватний сектор: «План Маршалла» передбачає, що уряди можуть продавати бізнесу сировину та інші товари, отримані в рамках зовнішньої допомоги. Ці кошти переказувалися на окремий рахунок, їх подальше спрямування контролював уряд США.

Читайте також: 5 способів змусити Росію заплатити за зруйновану економіку України

Пріоритети для економіки

Економіка повернеться до нормального життя, але в деяких аспектах уряду варто діяти інакше.

  • Після закінчення війни НБУ повернеться до інфляційного таргетування та відпустить курс гривні. Вірогідно, доведеться відновити механізм довгострокового рефінансування банків за аналогією до запущеного у 2020 році під час коронакризи. Ймовірно, ці послаблення супроводжуватимуться девальвацією, тож частина валютних обмежень залишиться, а коливання курсу можна пом’якшувати за рахунок резервів Нацбанку.
  • Уряд може провести переговори з кредиторами, щоб знизити боргове навантаження. Після 2003 року Ірак отримав резолюцію ООН, що створила імунітет від дефолту для уряду країни.
  • Україні варто інвестувати в диверсифікацію джерел поставки енергоносіїв. Наприклад, збільшити пропускну здатність газогонів, що повʼязують Україну та ЄС, розпочати будівництво терміналів зрідженого газу, відмовитися від купівлі ядерного палива в Росії, відбудовати/модернізувати нафтові термінали на Чорному морі.
  • Блокада українських портів Росією виявила вразливість українських торговельних маршрутів. Україна повинна мати стійкіший транспортний звʼязок із ЄС (залізниця, автобани, трубопроводи, мости). Прогрес можна пришвидшити за допомогою концесій та спільних підприємств.
  • Міста — Харків, Маріуполь, Чернігів та інші — потрібно відбудовувати повністю, практично з нуля. Реконструкція повинна базуватися на новітніх технологіях. Наприклад, громадський транспорт має складатися з електричних автобусів, модернізованих трамвайних ліній тощо.
  • Під час реконструкції можна спланувати оптимальну мережу аеропортів: не потрібно робити повітряне сполучення між містами, якщо швидкісний потяг долає цю відстань за три-чотири години. Одночасно з ремонтом залізничних колій потрібно будувати нові колії, придатні для запуску швидкісних потягів. Запровадження євроколії може значно розширити можливості використання залізниці для експорту українських товарів до ЄС.

Боротьба з корупцією

Досвід упровадження Плану Маршалла свідчить, що навіть в Італії, яка на той час мала доволі високий рівень корупції, вдалося ефективно використати міжнародну допомогу. Насамперед завдяки високому запиту суспільства на реконструкцію.

Важливе завдання — швидко залучити іноземних інвесторів. Для цього знадобиться система суттєвих стимулів. Зокрема, уряди та міжнародні інституції, наприклад ЄІБ, ЄБРР, Світовий банк, можуть субсидіювати компанії (зниження податків, субсидовані кредити, доступ до експортно-імпортних кредитів, страхування в зв’язку з підвищеним військовим ризиком), які інвестують в Україну.

Для вирішення спорів уряд та інвестори можуть тимчасово скористатися правовим полем країн ЄС.