Чому це відбулось та які наслідки матиме для економіки, на своїй сторінці в Facebook пояснив член Ради Нацбанку Віталій Шапран.
Свято зі сльозами на очах. Дані Держстату показують, що нарешті річний темп інфляції увійшов до коридору цільового показника інфляції у 5% +/- 1,0 в.п. За підсумками листопада інфляція склала 0,1 в.п., та за останні 12 місяців вийшла на рівень 5,1%. Формально НБУ досяг цільового показника інфляції швидше ніж планувалось. І от тут починаються сльози. Ще в травні 2019 року монетарний регулятор писав: «У 2019 році споживча інфляція продовжить уповільнюватися і становитиме 6,3%. На початку наступного року інфляція увійде в цільовий діапазон (5% +/- 1 в.п.) і досягне цільового рівня у 5% наприкінці 2020 року».
Звісно, одним з основних чинників більш швидкого досягнення інфляційної цілі залишається укріплення гривні та здешевлення імпорту. Тому зараз перед фахівцями постає два фундаментальних питання.
Якою ціною таргет досягнуто швидше, ніж планувалося?
Укріплення гривні на фоні торгівельного дефіциту за товарами та послугами за 10 місяців 2019 року в сумі майже $10 млрд, на фоні негарантованого притоку валюти від інвесторів-нерезидентів в ОВДП та досить ненадійного притоку валюти на валютний ринок від заробітчан, – це досить ризикована стратегія, яка не розрахована на розвиток негативних сценаріїв у Світовій економіці в цілому та в нашому регіоні (Центральна та Східна Європа) зокрема. Після того, як МВФ підтвердив досягнення домовленостей з Україною, ми отримали надію на зовнішню підтримку Фонду у 2020 році, що звісно пом’якшує наші ризики, але не усуває їх.
Чи добре, що інфляцію знизили так швидко?
Будь-який центральний банк, якщо він не є емітентом резервної валюти, стоїть перед вибором між впливом монетарної політики на: інфляцію, валютний курс, економічне зростання і т.п. Чим більш сировинною є економіка, і чим більше вона залежить від експорту та імпорту, тим складніше запрограмувати досягнення свідомого вибору.
Планували 6,3%, а отримали 5,1%. А якщо б трохи більше скуповували валюти в ЗВР (готуючись до викликів 2020-2021 рр.), то щоб страшного сталось, якби події розгортались згідно з травневим інфляційним прогнозом НБУ? Напевно, експортери були б здоровішими, від’ємне сальдо за товарами та послугами – кращим, а промисловість – міцнішою. Добре, не хотіли більше скуповувати валюти в ЗВР, викидати на ринок гривню, так швидшими темпами знижували б облікову ставку, отримали б менший притік валюти і інфляцію на рівні травневого прогнозу.
Розмісти депозит у надійному банку та отримай додатково до 1,25% річних від «Мінфіну»
Думаю, що зараз стає очевидним, що інфляційне таргетування як монетарний режим змінювати не потрібно. Але досягнуті результати (з урахуванням рівня процентних ставок, витрат на обслуговування ОВДП та ДП НБУ, аналізу поточної збалансованості ринків ДП НБУ та ОВДП) потрібно критично проаналізувати і зробити режим інфляційного таргетування в Україні більш гнучким і адаптованим до умов українських реалій. Зробити це можна як власними силами, так можливо і за допомогою технічної підтримки МВФ, тут проблем немає.
Читайте також: Чому зміцнення гривні — добре
Єдине питання, яке мені не дає спокою, куди ж ми так спішимо і які мотиви такого поспіху? Але не будемо хвилюватись )) і на це питання відповідь буде знайдено, знайдено і задокументовано.