Рожкова зазначила, що світовий досвід визначає перелік ризиків для фінансової системи.

«Але, коли ми говоримо про нашу макропруденційну політику, розуміючи, що вона базується на загальних принципах, все ж таки ми її застосовуємо до конкретної фінансової системи і тому вже говоримо про конкретні ризики, які ми бачимо в нашій системі. По-перше, це фондування, яке носить короткостроковий характер. На сьогоднішній день, фондування нашої банківської системи, а також сегменту страхових компаній – носить короткий характер. Хоча криза 2014-15 рр. сприяла певним чином зниженню рівня доларизації – все ж таки, на сьогоднішній день, за підсумками нашого останнього стрес-тесту, ми все ще фіксуємо, що рівень доларизації, особливо в активних операціях, досить високий. Це підвищує вразливість банківської системи і вразливість позичальників і залежить від потенційних змін курсу», — пояснила вона.

Також Рожкова відзначила стрімке зростання споживчого кредитування.

«Воно може з одного боку негативно впливати на якість портфеля, тому що там дуже висока конкуренція. І не лише з боку банківських установ, але й з боку небанківських фінансових інституцій, які активно сьогодні працюють на цьому сегменті. З іншого боку, на сьогоднішній день ми констатуємо, що переважна частка цих кредитів спрямовується на придбання товарів імпортного виробництва, що таким чи іншим чином може впливати, в залежності від обсягів і темпів, на наші макрофінансові показники», — додала вона.

Ще один ризик, за її словами, це перетікання операцій, клієнтів з банківської системи до небанківських фінустанов.

«І тут дуже серйозним є використання небанківськими фінансовими установами регуляторного арбітражу. Тому, що там вимоги щодо бізнес-поведінки не є такими жорсткими і це може викликати деякі дисбаланси через те, що соціально вразливі верстви населення користуються цими послугами і це може мати негативний вплив на фінансову систему. Висока концентрація кредитних ризиків в розрізі секторів і окремих позичальників. Наші стрес-тести і аналіз кредитних портфелів банків свідчать про те, що концентрація в кредитному портфелі дуже висока: доларова і за галузями», -додала вона.

Також серед ризиків Рожкова виділила будь-які коливання і погіршення фінансового стану, що автоматично і дуже швидко переноситься на погіршення фінансового стану самих банків.

«Висока частка непрацюючих кредитів – це дуже серйозний фактор, який стримує можливість відновлення цілих галузей промислових груп, оскільки ці позичальники не мають можливості сьогодні будь-якого фінансування, не мають можливості поповнити свій оборотний капітал для того, аби відновити свій фінансовий стан. Тобто, ми зосередимось на цих основних вищезазначених ризиках. Звичайно, вони не є вичерпними і по мірі того, як буде відновлюватися економіка та розвиватися фінансова система, можуть виникати інші або похідні ризики. Ми будемо працювати за допомогою цих інструментів і намагатимемося мінімізувати їх наслідки», — сказала Рожкова.

Нагадаємо, голова Нацбанку Яків Смолій заявив, що реалізація НБУ макропруденційної політики сприятиме посиленню довіри до банків і підтримці подальшої макроекономічної стабільності.

За словами Катерини Рожкової, інструменти макропруденційної політики носять стримуючий характер і запобігають виникненню дисбалансів, в результаті яких виникають кризові явища і втрати фінансової системи від цих явищ.

Чому макропруденційна політика необхідна?

Макропруденційна політика вирішує питання, як підвищити запас міцності всієї банківської системи. У макропруденційних регулювання є дві перехресні завдання: захистити фінансову систему від решти економіки і решту економіки захистити від фінансової системи.