З початку 2018 року на українському банківському ринку не було жодного банкрутства. Тому можна сміливо говорити, що «очищення» системи, яке Національний банк почав ще близько чотирьох років тому, підійшло до логічного завершення. Про це, до речі, недавно заявили і представники НБУ, за словами яких банківський сектор перейшов з «фази чистки у фазу перезавантаження». Питання лише в тому, до чого це перезавантаження призведе?
За останні кілька років кількість банків в Україні зменшилася більш ніж в два рази. При цьому число клієнтів, які користуються банківськими послугами, кардинально не скоротилося. Але так як довіра до ринку неабияк похитнулася, а конкуренція — зросла, то банкам в найближчому майбутньому доведеться серйозно потурбуватися про те, як не втратити, а при можливості і наростити клієнтську базу. І основним полем бою стане рітейл, куди масово кинуться не так великі фінустанови, скільки банки другого і третього ешелону.
Чому рітейл? Тому що спроба утримати корпоративних клієнтів для багатьох банків обернулася фіаско. Їх з цього ринку видавили системні гравці, з державним капіталом — в тому числі. Щоб переконатися в цьому, досить звернути увагу на структуру кредитних і депозитних портфелів банків з ТОП-20. Левову частку в них якраз і займають кредити, видані бізнесу, а також кошти, залучені у нього.
Так що завдання невеликих і середніх банків — завойовувати роздріб. І у них є для цього всі можливості. Саме вони здатні дати клієнтам гнучкість послуг, запропонувати індивідуальні продукти та сервіси. Зрештою, «взяти» клієнтів більш низькими комісіями, кращими умовами за вкладами і споживчими кредитами. Іншими словами, персоналізація — це якраз те, в чому малі банки виграють перед системними, якість обслуговування в яких найчастіше страждає через громіздкі та неповороткі бізнес-моделі.
Невеликий розмір фінустанови з точки зору побудови якісного обслуговування — це якраз скоріше перевага, ніж недолік. Банку простіше вивчати вподобання та поведінку клієнтів (витрати, накопичення, регулярні платежі), легше формувати продуктову лінійку, дешевше впроваджувати інноваційні інструменти (безконтактні платежі, біометричні рішення, онлайн-обслуговування).
Технологічність — це ще одна ніша, яка дозволить дрібним банкам протистояти конкурентам і не втратити ринок. Наприклад, розвиток дистанційних (віддалених) сервісів дає можливість істотно скоротити витрати на утримання фізичних відділень (або зовсім відмовитися від них). А значить, знизити вартість обслуговування клієнтів, оптимізувати роботу персоналу та збільшити прибутковість.
Повноформатний перехід у віртуальне середовище — це теж свого роду стратегія виживання на висококонкурентному ринку. Банк, по суті, стає зручним платіжним інструментом на всі випадки життя. А його присутність обмежується встановленим на смартфоні або планшеті додатком. Навіть карта в традиційному її розумінні не потрібна. Всі операції можна проводити за допомогою NFC на смартфоні або смарт-годинниках.
Звичайно, з одного боку, фінустанова таким чином свідомо звужує аудиторію своїх клієнтів, так як йде від загальноприйнятої універсальності і надає лише обмежений перелік послуг. З іншого, «віртуальні» банки йдуть практично у вільну нішу, що дає їм можливість максимізувати прибутковість свого бізнесу. Крім того, у них є унікальний шанс створити новий ринок, на якому вони згодом будуть лідерами.
Причому, досвід інших країн показав, що ті банки, які перебували на межі неплатоспроможності і мігрували в онлайн-простір, змогли не тільки уникнути краху, а й вийти в плюс. Тобто, для них «віртуалізація» стала чимось на зразок порятунку від банкрутства.
Тому майбутнє безперечно за роздрібними банками, за фінансуванням рітейлу. Але ринок дуже сильно змінився, і для того, щоб залучити клієнтів, потрібен індивідуальний, персоналізований підхід і технологічність. Саме з їх допомогою невеликі банки зможуть отримати перевагу над великими гравцями, які мають масу прогалин в обслуговуванні фізичних осіб.