Українці традиційно оцінювали досягнення економіки за курсом долара в обмінниках: чим вищий курс, тим гірше, в уяві мешканця, йдуть справи в країні. Ба більше, за будь-яких очікуваних погіршень громадяни негайно починали скуповувати валюту. Цим завжди користувалися власники обмінників, найчастіше штучно підвищуючи ціну на ВКВ.
Не дивно, що ринок валютообміну завжди був одним із найпривабливіших видів бізнесу. У 2021 році лише офіційна його частина оцінювалася в еквіваленті $20 млрд, із яких лише близько 30% — частка банків, решта — обмінники фінкомпаній.
Тобто офіційно небанківські обмінники контролювали у довоєнний період обіг близько $14 млрд і активно заробляли з маржею щонайменше 1% від суми операцій. При цьому, за словами самих чиновників і оцінками Нацбанку, насправді за рахунок «тіні» цю цифру можна сміливо збільшувати, щонайменше, на третину. Під час війни через підвищені ризики нерідко маржа між купівлею та продажем долара та євро доходить до 1 гривні, що розширило офіційний розмір заробітку обмінників із 1% до 2,5% від суми операцій.
Як війна змінила ринок валютообміну
Незважаючи на період суворих військових обмежень Нацбанку, основними тенденціями у 2022 році на ринку валютообміну стали:
1. Скорочення загальної кількості гравців та їх розширення
Фактично розширення мереж, переважно, відбувалося у форматі такої собі франшизи, яка офіційно не дозволена Законом про фінансові послуги. Але є шляхи обходу цієї вимоги законодавців.
За певну щомісячну плату (зазвичай до $200−300 із кожного обмінника) великі мережі, шляхом нехитрого оформлення пунктів обміну менш щасливих конкурентів як своїх підрозділів, швидко розширювалися і працювали за принципом «самоокупності» за умови дотримання ними всіх стандартів тієї чи іншої великої мережі обмінників.
Це призвело до подальшої концентрації основних обсягів операцій у 4−7 найбільших мережах обмінників.
2. «Здорожчання» валютообмінного бізнесу для їхніх власників
Відбувалося воно за рахунок підвищення вимог регулятора щодо безпеки та енергонезалежності в умовах блекаутів. Подорожчала і логістика доставки готівкової валюти до країни.
У певний період «картковий туризм» став одним із головних постачальників готівкової валюти до країни, коли у банків виникли проблеми щодо її доставки.
3. Значний розкид котирувань та спреду
Це явище пов'язане не лише з курсовими ризиками, але й загрозами безпеки у прилеглих до фронту районах.
Якщо в довоєнний період зазвичай спред у середньому не перевищував 20 копійок на доларі і до 30 копійок на євро, то нині трапляються випадки встановлення його в межах до 1 гривні і навіть більше.
4. Зниження впливу сезонного та святкових факторів
Більшості громадян зараз не до додаткових витрат на подарунки та святкове гуляння, що знижує їхню активність зі здачі валюти у раніше традиційно «хлібні» для власників обмінників періоди — наприклад, у період новорічних свят.
5. Зміна портрета продавців та покупців валюти
Значно знизилася частка валюти, що здається заробітчанами чи їхніми родичами. Натомість різко зросла кількість покупців за рахунок військовослужбовців.
Суттєво вплинули на загальну статистику та картину ринку дії «карткових туристів», а також деякі зміни нормативної бази та рішень Нацбанку щодо валютних обмежень.
6. Зміни в оподаткуванні обмінників
З 1 січня 2023 року набули чинності норми закону № 7655 про сплату фіксованої суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств із кожної точки, що займається валютообмінними операціями. Тепер власник має платити:
- три мінімальні зарплати (20,1 тисячі грн) за кожну точку обміну в населеному пункті, чисельність мешканців якого перевищує 50 тисяч;
- одну мінімальну зарплату (6,7 тисячі гривень на момент написання статті) за кожну точку обміну в населеному пункті, де проживають менше 50 тисяч осіб.
Чиновники й не приховують, що основним завданням таких податкових змін було виведення з «тіні» реальних доходів власників обмінників фінкомпаній.
При цьому НБУ робив розрахунки у той період, коли офіційно в Україні налічувалося близько 4 тисяч пунктів обміну валюти.
«За розрахунками Національного банку, один пункт заробляє щомісяця, щонайменше, 80 тисяч гривень, а фактично, у сукупності всі вони сплатили за рік всього близько 7 млн гривень податку на прибуток», — озвучував свого часу результати цих розрахунків Данило Гетманцев, голова Комітету ВР із питань фінансів, податкової та митної політики.
Це розрахунки приховування реальних прибутків власниками обмінників.
Що чекає на обмінники та їх клієнтів у 2023 році
1. Збільшення питомої ваги оптових обмінників у кількості обмінних пунктів. Скорочення кількості обмінних пунктів, їх оптимізація за геолокацією та «бойкістю» місця
Особливо це буде актуально у передмісті найбільших міст України, де офіційно проживає менше 50 тисяч (тобто щомісячний податок із обмінника становить 6,7 тисячі гривень, а не 20,1 тисячі гривень). Фактично, для клієнта це лише зайві 100−200 метрів від адміністративних кордонів самих міст.
Наприклад, Кільцева дорога навколо Києва та сусідні до неї за 50−100 метрів населені пункти з чисельністю населення менше 50 тисяч осіб. Але при цьому, з величезною кількістю великих торгових та розважальних центрів.
2. Часткове перекладання додаткових витрат обмінників на споживача
Це відбуватиметься за рахунок розширення маржі між купівлею та продажем валюти, тобто додаткові витрати обмінників закладатимуть у курс.
Але тут у власників обмінників можливість для маневру дуже обмежена через високу конкуренцію. Перегнути палицю під час виставлення цінників — означає втратити клієнтів. Тому запровадження нового оподаткування та додаткові витрати на генератори, безпеку та інкасацію частково зменшать прибутковість валютообмінного бізнесу.
Але якщо говорити відверто, зовсім ненабагато для точки обміну, що добре працює, з постійними клієнтами і налагодженою логістикою.
Набагато більше по прибутковості бізнесу вдарить необхідність підвищувати зарплати персоналу, що в умовах зростання інфляції та конкуренції між обмінними мережами за кваліфікованих касирів — явище неминуче.
3. Підвищення ролі мобільних додатків із обміну валют для генерації потоку фізичних клієнтів у потрібних обсягах для тієї чи іншої мережі обмінників
Практика встановлення роздрібного та оптового курсу, різних знижок для постійних клієнтів та інших «плюшок» для них — не лише триватиме, але й отримає новий імпульс в умовах конкуренції, що зростає.
Крім цього, для великих клієнтів збережеться практика роботи «на замовлення», коли декілька обмінників «скидаються» валютою або гривнею, щоб закрити велику угоду і не віддати клієнта конкурентам.
4. Посилення конкуренції між банками та обмінниками фінкомпаній у боротьбі за платоспроможного клієнта
В умовах війни та порушення логістики, у банків поки що є більший доступ до підкріплення своїх кас готівкою. Згадати, хоча б, як НБУ неодноразово проводив подібні операції для системних фінустанов на десятки мільйонів доларів і євро.
У мереж обмінників такої можливості поки що немає, але вони продовжать активно шукати та налагоджувати постачання валюти у великих обсягах офіційними каналами. За рахунок своєї оперативності та більшої гнучкості за курсом вони продовжать вигравати у конкурентній боротьбі з банками.
Поки що ж обмінники фінкомпаній часто змушені за підкріплення кас переплачувати банкам, або ще активніше працювати у форматі «з обігу», частково втрачаючи при цьому свої заробітки за рахунок скорочення маржі між купівлею та продажем валюти.
Але чим більшою є мережа обмінників і чим більші обсяги їх операцій, тим актуальніше перед ними поставатиме питання оперативного та стабільного підкріплення готівкою в необхідних для них обсягах.
5. Зросте загроза нової хвилі підробок найпоширеніших номіналів доларів та євро (100 доларів, 100, 50 та 20 євро)
В умовах війни та швидкозмінної обстановки ризик шахрайства з валютою різко зростає. Особливо, якщо хтось із клієнтів згадає практику «лихих» 90-х і, спокусившись нижчим курсом, вирішить купити валюту «з рук» чи у «неперевірених» обмінних пунктах.
Тому, раджу завжди перевіряти пункт обміну валют на його легальність перед здійсненням операцій обміну. Тим паче, що після запровадження норм про сплату фіксованої суми авансового внеску з податку на прибуток підприємств, які займаються валютообмінними операціями, існує відкритий реєстр даних пунктів обміну валюти.
Після закінчення війни та з початком відновлення України я не виключаю залучення окремими великими місцевими мережами обмінників міжнародних партнерів — профільних компаній.
Тим паче, що Нацбанк різко посилив вимоги до власників мереж обмінок щодо джерел походження коштів для ведення цього бізнесу. Наявність у партнерах великих та прозорих міжнародних мереж валютообмінних операцій дозволить місцевим гравцям швидше проходити всі процедури узгодження у нашого регулятора.
Розвиток валютного ринку України, в тому числі й валютообмінних операцій, безпосередньо залежатиме і від ситуації на фронті, що продовжуватиме економічний та психологічний вплив на поведінку клієнтів та самих власників обмінників.
А вимоги наших міжнародних партнерів (від МВФ до ЄС та США), щодо проведення економічних та законодавчих реформ, призведе до поступового скорочення тіньової частини валютообмінного ринку та виходу його операцій у повністю легальне поле. Не варто бути наївним і вважати, що це станеться негайно й відразу, але шанси покращити ситуацію очевидно є.