Ми часто обговорюємо проблему українського держборгу, але мало хто ставить питання більш конкретно: а скільки ж Україна взагалі винна?
Офіційна інформація з сайту Мінфіну — $77 млрд. Але я знаю зовсім інші цифри, якими зі мною поділилися депутати, які направили депутатський запит до міністерства — $118 млрд.
Якій з цих цифр вірити? І чому ніхто не враховує, наприклад, $3 млрд, за які ми судимося з Росією, де першу інстанцію фактично програли? Не кажучи вже про опціони на ВВП України, де взагалі незрозуміло, як і скільки грошей нам доведеться додатково виплатити кредиторам.
Фактична сума держборгу набагато більше, ніж нам показують, це очевидно. І Мінфін потрібно в прямому сенсі змусити давати повну і об'єктивну інформацію.
Публічна частина держборгу говорить нам, що в 2019 році Україні потрібно виплатити $5 млрд. Це МВФ, євробонди, облігації за американськими гарантіями. Але є й інші борги (а, значить, і інші цифри): наприклад, китайські свопи, які китайці можуть зажадати назад (а це ще плюс $1,5 млрд на рік), корейські гроші. Цифри з депутатського запиту дають дещо іншу картину: по $9 млрд потенційних виплат щорічно в 2018-2019-му.
Мінфін успішно користується логічною втечею українців з депозитів в держоблігації під впливом зниження ставок. Фізособи вклали вже мільярд гривень в ОВДП. Мінфіну це дає можливість спокійно розміщувати боргові папери на внутрішньому ринку, а владі — не виконувати вимоги МВФ (якими б вони не були). Адже навіщо це робити, якщо можна позичити гроші тепер ще й у громадян? Ця тенденція буде тривати весь 2018 рік — гроші з банківських депозитів будуть плавно перетікати в кишеню Мінфіну. Ілюзія, що у нас все добре з фінансами, тільки посилиться. Біда в тому, що її підтримують і великі західні гравці (наприклад, S & P і Morgan Stanley), які дають феноменально позитивні прогнози по гривні на найближчі роки: в середньому до 28 грн/$ до кінця 2019 року.
Але важливо усвідомлювати, що гроші Україні дають не тому, що ми такі успішні, як країна і як економіка. Просто світ сьогодні такий — грошей у глобальних інвесторів занадто багато, єврооблігації розміщують навіть такі країни, як Нігерія, Таджикистан, Бахрейн і Білорусь. І це дуже велика наша проблема: через це ми не помічаємо, як зі швидкістю Титаніка рухаємося до бетонної стіни у вигляді дефолту.