Минулого тижня 5 депутатів внесли в Раду законопроект, що легалізує статус криптовалют в Україні. За пропозицією народних обранців, криптовалюта — засіб міна. Отже, її можна обміняти на товари, послуги, валюти та інші криптовалюти.
На початку цього тижня, депутат Сергій Рибалко ініціював альтернативний законопроект. У ньому, крім іншого, криптовалюта наділяють статусом фінансового активу.
Суспільство відреагувало на пропозицію депутатів. Так, найстаріша українська громадська організація Bitcoin Foundation (BFU), що просуває розвиток криптовалют, звинуватила депутатів у популізмі.
«Зі сформульованих положень неможливо зрозуміти, на який соціальний ефект розраховують депутати, крім того, щоб потрапити в стрічки новин. Варто очікувати, що обидва законопроекти не зможуть пройти голосування, а стануть черговими пам'ятками українського парламентського піару », — йдеться в спільній заяві ради директорів Bitcoin Foundation.
На думку BFU, законопроекти сирі, термінологія в них — неповна, а характер створення — непрозорий. Щоб не бути голослівними, BFU попросила компанію Juscutum проаналізувати обидва законопроекти. «Мінфін» наводить результати аналізу.
Статус
Тут і далі ми називаємо законопроект №7183 від 6 жовтня 2017, поданий народним депутатом Єфремової, — ЗП1. Законопроект №7183-1 від 10 жовтня 2017, поданий депутатом Риболовлею, — ЗП2.
Авторський колектив першого законопроекту виглядає більш широким (5 депутатів). Попри це, він здається значно менш технічно проробленим. У першому законопроекті визначення криптовалюти — програмний код, який існує у вигляді об'єкта інтелектуальної власності. Подібне формулювання ставить криптовалюту в один ряд з картиною або віршем, які також — об'єкти інтелектуальної власності.
Це вкрай спірна позиція, тому що з цього положення повинна слідувати й можливість виплати роялті, й термін охорони авторським правом.
При цьому, в ЗП вказується, що криптовалюта виступає об'єктом міни, та на неї поширюються всі правомочності права власності. Але якщо врахувати, що криптовалюта — це програмний код, немайнові права на який неможливо відчужувати, то логічним виглядає питання, чи можна застосовувати право власності до криптовалюти з таким визначенням.
Далі ЗП1 містить зобов'язання суб'єкта права власності зберігати дані проведених транзакцій протягом 5 років, якимсь чином захищати криптовалюту та відповідати за цілісність системи блокчейн.
Річ у тім, що учасник транзакцій з криптовалютою ніяк не може вплинути ні на збереження, ні на захист даних, тому що, криптовалюта заснована на системі блокчейн, ідея якої полягає в тому, що вона immutable, тобто за її цілісність і збереження в принципі переживати не варто, учасникам транзакцій так вже точно.
Це робить зобов'язання зберігати дані і в принципі будь-яким чином впливати на захист криптовалюти по суті нездійсненним та абсолютно безглуздим.
Другий законопроект прирівнює криптовалюту до фінансового активу, наближаючись до позиції Японії. З цього випливає, що для проведення транзакцій з таким активом знадобиться ліцензія, що законопроект теж описує (стаття 5).
Купівля та похідні
Також в ЗП2 з'явилося визначення деривативу на криптовалюту. Але з урахуванням того, що на сьогодні ринок вторинних цінних паперів не врегульовано, практичної цінності це положення не містить. А через те, що відсутні правові механізми емісії деривативів в Україні — це також не вирішує проблем з ICO, природа токенов якого в багатьох випадках близька до деривативів. Що хотіли визначити автори в положенні про деривативи — залишається загадкою.
ЗП2 містить положення, яке можна трактувати як зобов'язання купувати та продавати криптовалюту тільки через фінансових посередників. Безпосередньо з положень ЗП це не слідує, але визначення статусу інвестора дає можливість зробити такий висновок.
Нагляд
У ЗП1 регулятором ринку криптовалют виступає Нацбанк. У той же час операції з криптовалютами визначені як бартерні. Виникає питання, чому до регулювання цивільно-правових відносин (бартеру) залучається фінансовий регулятор. Тут видно явну алогічність та невідповідність з повноваженнями Нацбанку.
У ЗП2 формується дворівнева модель регулювання. На нижньому рівні це саморегульовані організації (біржі), які також — суб'єкти первинного моніторингу операцій з криптовалютами. Верхній рівень — центральний фінансовий регулятор, у якого є повноваження на підготовку ліцензійних правил роботи бірж та видачі таких ліцензій.
Видобуток
У ЗП1 визначення майнера виглядає недосконалим, оскільки його відмітні ознаки — використання системи блокчейн для отримання прибутку та її підтримки — дуже схоже з іншими визначеннями такого законопроекту (криптобіржі та користувачі криптовалют). Також ЗП залишає відкритими питання аудиту криптовалют, намайненної центром, та її конвертації в фіатні гроші для покриття операційних витрат центру.
У ЗП2 використовуються досить популістські (декларативні) заяви про стимулювання майнініга. Але поки дуже важко уявити їх практичне застосування. Тут вже згадується про тарифи для майнінгу та можливості оподаткування прибутку в криптовалюті, але немає ніяких механізмом для реалізації цих пунктів. У двох законопроектах слово «майнінг» присутній, та на цьому його регулювання закінчується. Ніяких особливих змін в порівнянні з поточним статусом (відсутність окремих норм) обидва законопроекти не привносять.
Податки та ICO
Обидва ЗП не містять згадок про ICO, та ніяк не впливають на можливість його проведення в Україні. Тільки в ЗП2 є визначення деривативів на криптовалюту, але нічого про статус токенов звідти почерпнути не можна.
У питаннях оподаткування операцій з криптовалютами обидва ЗП посилаються на Податковий кодекс, в який в майбутньому тільки планується вносити зміни. В ЗП1 не згадується про процедури АМЛ/КУС при здійсненні операцій з криптовалютами. У ЗП2 всі вимоги по АМЛ/КУС будуть визначатися центральним фінансовим регулятором в ліцензійних вимогах.