Ovramenko
Елена Овраменко
Зарегистрирован:
11 апреля 2011

Последний раз был на сайте:
11 сентября 2013 в 12:23
Просмотров профиля:
Сегодня: 0
Всего: 5954
Подписчики (19):
VasyutinaMarina
Марина Васютина
23 года, Киев
pab
pab
50 лет, Львов
AllaNovickaya
Алла Новицкая
34 года, Киев
pointOFview
pointOFview
karawan
karawan
Африка !!! :):):)
Ceme4kin
Ceme4kin
Днепропетровск
vitacikl
vitacikl
PSheva
Петр Шевченко
Киев
GTI
GTI
Херсон
Bzzz
Bzzz
liliput
liliput
Kep
Kep
35 лет, Херсон
все подписчики

Елена Овраменко - блог

RSS блога
Пол:
женский
День рождения:
17 ноября 1969
Город:
Киев
Место работы:
депутат Киевсовета
E-mail:
ovramenko@i.ua
депутат Киевсовета (Народная партия), зам. Главы Постоянной комиссии по вопросам торговли, предпринимательства, общественного питания и услуг
Блог
Комментарии
Валютный форум
Отзывы
Горячая линия

Чергова афера проти населення України?

2 декабря 2012, 20:44   + 0 голосов 7 комментариев

Кияни висловили своє обурення та звернулись до мене, як депутата Київської міської ради Олени Овраменко з проханням підняти питання у Київраді і не допустити введення 15%-го податку при продажу валют. На думку громадян названий механізм є черговою спробою залагодити фінансові дірки у бюджеті за рахунок пересічних громадян. Відповідно я звернулась до Олександра Попова з проханням звернутися до Верховної Ради та зупинити спроби втілити в життя черговий «драконівський» закон.

Нагадаю, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо операцій з іноземною валютою» пропонує покласти на громадян України додатковий податковий тягар. Проект пропонує встановити 15-ти відсотковий збір до Пенсійного фонду України, що вираховується від суми операції, при продажі іноземної валюти.

Але населенню України через ряд очевидних причин: нестабільність вітчизняної економіки, фінансової та банківської системи, притаманне накопичення заощаджень в іноземній валюті для вирішення своїх бутових проблем. Це і поліпшення житлових умов, плата за навчання дітей, розрахунок у разі необхідності за так звану «безкоштовну» медицину, тощо Така висока ставка збору при здійсненні обміну валюти на гривню лише сприятиме збільшенню інфляції. Крім того, прийняття цього рішення призведе до появи славнозвісного «тіньового» обміну валюти поза межами банківської системи, проти чого тривалий час йшла боротьба.

Є абсолютно очевидним і порушення Основного закону держави та інших нормативних актів. Прийняття цього закону порушуватиме у першу чергу п. 3 ст. 116 Конституції України, ч. 1 ст. 27 Бюджетного кодексу України, ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України про надання до проекту належного та виваженого фінансово-економічного обґрунтування, включаючи відповідні розрахунки.

Вся податкова система України працює, керуючись Податковим кодексом України. Всі додаткові податки повинні вводитися шляхом внесення змін саме до Податкового кодексу, а не через введення інших законів. Окрім того, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Найкращий спосіб наповнення бюджету — це налагодження роботи економіки країни, яка буде здатна випускати конкурентоспроможну та високотехнологічну продукцію, залучаючи тим самим в Україну іноземну валюту та створюючи нові робочі місця. А залякування черговими поборами і без того вже майже доведених до відчаю простих людей ні до чого позитивного не приведуть, а, як показує практика, навпаки підвищать соціальну напругу.

 

Захистити озеро Радунка та мешканців прилеглих мікрорайонів!

2 декабря 2012, 20:43   + 0 голосов Написать комментарий

Мешканці Дніпровського району вже понад пів року схвильовані загрозою повного знищення озера Райдуга. До такого трагічного наслідку може призвести заплановане будівництво двох автомобільних мостів, в тому числі і Подільського, через озеро з виїздами на вулиці Стальського та Микитенка. Про намір такого будівництва та вже розпочатої до нього підготовки, повідомила київська влада наприкінці червня.

До мене звернулись від імені мешканців масиву «Райдужний» та «Воскресенка» члени громадської організації «Воскресенська Слобода», які стали на захист озера. Загроза для Райдуги та для екологічного стану в Дніпровському районі — очевидна. Особисто разом з дніпровчанами вже давно б’ю на сполох та намагаюсь привернути увагу київської влади до проблеми забруднення озера Райдуга. А будівництво двох автомобільних мостів остаточно знищить озеро. Безпосередньо як депутат Київради, я неодноразово зверталась до Голови КМДА з проханням втрутитися в ситуацію, ініціюю разом з громадою щорічні суботники по прибиранню території навколо озера. На початку жовтня мною поданий оперативний депутатський запит до Голови КМДА Олександра Попова з вимогою терміново втрутитися в ситуацію та знайти альтернативи такому будівництву. А вони існують. Наприклад, побудова дороги з виходом на вулицю Братиславську через вулицю Алішера Навої.

Окрім екологічної катастрофи, є ще й інша сторона проблеми. Мешканці будинків, прилеглих до вулиць Стальського та Микитенка, вже зараз занепокоєні тим, що після побудови двох автомобільних мостів через озеро Райдуга, транспортний потік, який сягне лише за приблизними розрахунками 80 тисяч автомобілів на добу, буде направлений на їхні вулиці, які за призначення є саме «вулицями», а не автобанами, магістралями чи трасами. ЧИ ВИТРИМАЄ КОНСТРУКТИВ ЗАСТАРІЛОГО ЖИТЛОВОГО МАСИВУ МОЖЛИВІ У МАЙБУТНЬОМУ ТАКОГО НАВАНТАЖЕННЯ ВІД АВТОТРАНСОПОРТУ?

У свою чергу, замовник будівництва – Дирекція будівництва шляхо-транспортних споруд не збирається заключати договори з мешканцями прилеглих до траси будинків, що було б хоч якоюсь гарантією їх безпеки.

Всі ці жорсткі запитання я поставила у запиті до Голови КМДА Попову О.П. Якщо чіткої відповіді та реакції не послідує, буду піднімати це питання на сесії Київради. Я зроблю все що в моїй компетенції, щоб завадити знищенню перлини Дніпровського району – озера Райдуга та не допустити виникнення загрози руйнування житла мешканців прилеглих  до будівництва вулиць.  Закликаю також приєднатися до цього руху і всіх небайдужих мешканців Дніпровського району!

 

ЕВРО-2012: в любопытных цифрах и без лишних эмоций

7 августа 2012, 12:38   + 42 голоса 4 комментария

Об итогах Евро-2012 уже сказано много. Но в глаза бросается очевидная тенденция: до проведения чемпионата негативных прогнозов отечественных и иностранных экспертов было значительно больше, чем негативных материалов по итогу Евро. Не сложно заметить, что иностранная пресса так же значительно изменила свой «гнев» на «милость» в отношении Украины. Как известно, очень наглядно ситуацию могут продемонстрировать цифры. Предлагаю проанализировать открытые источники и сравнить несколько базовых цифр в отношении проведенных трех последних Евро-чемпионатов, с 2004 по 2012 года.

 

Евро-2004

Португалия

 

Евро-2008

Австрия-Швейцария

(*цифры приведены в отношении двух стран)

Евро-2012

Украина-Польша

(*цифры приведены только в отношении Украины)

ДОХОДЫ УЕФА

853 млн. евро

1 млрд. 351 млн. евро

1 млрд. 383 млн.  евро

ПОТРАЧЕНО ИЗ ГОСБЮДЖЕТА

4 млрд. евро 50 % расходов — футбольные клубы, 40% — местные власти, по пять процентов — Евросоюз и госбюджет

1 млрд. евро – Австрия и Швейцария

5 млрд. дол. (примерно 4 млрд. евро) — Украина

ДОХОД ГОСУДАРСТВА

400 млн. евро

450 млн. евро

625 млн. дол. (примерно 500 млн. евро)

КОЛИЧЕСТВО ПОСЕТИВШИХ ТУРИСТОВ

600 тыс. человек

1 млн. человек – посетили Австрию и Швейцарию

1,8 млн. болельщиков посетили Украину (по данным Государственной погранслужбы, за месяц Украину всего посетили 8 млн. 300 тыс. человек)

 *Данные взяты из открытых источников

Итак, какие же выводы напрашиваются, на основе представленных цифр и присутствующих в достаточном количестве в прессе аналитических докладов экономистов и чиновников Польши и Украины.

  1. Совершенно неспроста, излучает оптимизм Глава УЕФА Мишель Платини, заявляя, что Евро-2012 имело оглушительный успех. На Евро-2012 УЕФА заработало наибольшую сумму по сравнению с прошлыми чемпионатами 2004 и 2008 годов. В принципе, никакой здесь сенсации особо и нет, так как традиционно главную прибыль — от продажи телевизионных прав, рекламы и билетов на стадионы — получает УЕФА. Страны-организаторы могут рассчитывать на доходы от пребывания гостей, продажи товаров с официальными логотипами, а так же на экономический эффект от инфраструктурных проектов, отелей, роста туризма и т. п.
  2.  Если мы видим, что Португалию посетило – 400 млн. болельщиков, Австрию и Швейцарию вместе взятые – 450 млн., то только одну Украину посетило за месяц проведения Евро – 1,8 млн. болельщиков. При чем по данным Государственной пограничной службы Украины, общее количество въехавших на территорию Украины иностранцев за месяц составило – 8,3 млн., что, безусловно, является беспрецедентным рекордом! Оперируя этими цифрами, мы можем прогнозировать, что об Украине, как объекте туризма, наконец-то узнали широкие массы иностранных граждан, которые последнее время слышали о нашей стране преимущественно выдуманные прессой «страшилки». Небывалое для иностранцев гостеприимство украинцев, безопасность, дешевые цены на транспорт, еду и напитки – все это будет привлекать в нашу страну все больше туристов. И, наверное, главной заслугой Евро-2012 можно назвать то, что Украина в глазах иностранцев перестала быть terra incognita с туристической точки зрения. Но в этом случае совершенно не значит, что Украине надо расслабиться и ждать, что теперь туристы ринуться к нам со всех уголков мира. Евро-2012  показало и много недостатков, которые могут негативно повлиять на туристическую популярность в дальнейшем. Работы по их устранению – масса. Не буду повторять уже ранее высказанную экспертами мысль, что футбольные фанаты – это нестандартная категория туристов. Большинству туристов необходимо более качественная сфера обслуживания, более гибкая ценовая политика в отелях, более полная информация о туристических и культурных объектах и т.п.
  3. Менее всего потратили за проведенных последних трех чемпионатов – Австрия и Швейцария. Португалию часто приводят в пример в качестве неоправданно завышенных затрат и непродуманных проектов: затраченные средства на проведение Евро-2004, эта страна так и не вернула. И это притом, что на строительство стадионов (800 млн. евро) было компенсировано футбольными клубами (50%), местными властями (40%), ЕС (5 %). А из госбюджета было выделено лишь 5%. Что касается Евро-2012, то Украина практически сравнялась с Португалией по расходам, что вызвало много неоднозначных и негативных прогнозов в отношении экономики Украины. Однако тревожность ситуации не в том, сколько потрачено, а из каких источников выделено финансирование. Польше, удалось получить для подготовки к турниру средства Европейского союза, около 40% расходов были профинансированы за счет частных инвестиций. Украина понесла весь финансовый груз почти в одиночку, причем основная нагрузка пришлась именно на госбюджет: примерно 80% общей суммы. Вклад частных инвестиций оказался очень скромным, хотя ожидался на уровне порядка 70%. Все эти затраты лягут финансовым грузом на экономику страны. Причины сложившейся ситуации очевидны: общий неудовлетворительный инвестиционный климат в стране (Украина продолжает занимать нижние строчки в международных рейтингах инвестиционной привлекательности), отсутствие гарантий прав собственности, государственный прессинг на бизнес, неразвитость механизмов государственно-частного партнерства.
  4. Не признать качественных изменений в инфраструктуре, в дорогах, аэропортах, наконец, в стадионах по всей стране – просто невозможно. За время подготовки Евро в Украине построено почти 2 тысячи км современных дорог и новые вокзалы, приобретены скоростные поезда, открыто 70 новых отелей, 5 аэропортов и 4 взлетно-посадочные полосы. После чемпионата это никуда не исчезнет и будет работать дальше, в том числе и на положительный туристический имидж. Однако в плане инфраструктурных проектов, важно решить, например, такой вопрос — как в дальнейшем распоряжаться модернизированными и построенными стадионами, что бы не повторить ошибки той же Португалии. Там, как известно, спортивная арена около города Фару, себя совершенно не окупила и даже не имеет таких возможностей в долгосрочных перспективах. Вот уже несколько лет, как этот стадион стоимостью 50 миллионов евро пустует и ветшает, поскольку у местных клубов, входящих во второй дивизион португальского футбола, нет средств для содержания такого сооружения. Найти применение стадиону суперкласса тяжело будет и Украине. Средняя заполняемость стадионов в Украине — 40%, тогда как, например, в Британии – 90%. По подсчетам экспертов, окупаемость построенных новых украинских стадионов составит не менее 50-60 лет только при условии 100%-й постоянной наполняемости мест, а это, как мы понимаем, не реально.  

В сухом остатке, все же нужно подчеркнуть, что Евро-2012 стало очевидной имиджевой победой для Украины. В этом большей частью сыграло гостеприимство нашего народа и создавшаяся удивительная эмоциональная комфортность для иностранцев, которые убедились, что толерантности и отсутствию ксенофобии у нашего государства должны поучиться многие европейские страны. Кроме того, мы получили колоссальный шанс на развитие туристической отрасли, которая потенциально может стать одной из базовых для отечественной экономики. Кстати в туризме есть действительный потенциал. В развитых странах, эта отрасль позитивно влияет на развитие 40 (!) смежных отраслей экономики и создает рабочие места для 15-20% населения. Главное – понимание властью и чиновниками этого потенциала и для Украины. Кстати, в Португалии, которая хоть и понесла экономические убытки от проведения Евро-2004, существенно выросли доходы от туризма. Ежегодно туристический сектор португальской экономики собирает около шести миллиардов евро. Чем не пример для Украины?

 

Київські водойми і пляжі: як зони відпочинку не перетворити в зони відчуження?

6 июня 2012, 12:20   + 21 голос 3 комментария

На початку кожного весняно-літнього сезону комунальні підприємства рапортують перед киянами, що пляжі та водойми столиці очищені і безпечні. Це стало вже традицією. 2012-й так само не став винятком – КП «Плесо» повідомило, що підготувало міські зони відпочинку до літнього періоду.

У цілому підготовлено 29 зон відпочинку біля води (серед них 11 міських централізованих пляжів), загальною площею 228,87 га. На всіх зонах відпочинку і пляжах, що знаходяться на балансі КП «Плесо» було проведено роботи по санітарному очищенню територій від побутового сміття, опалого листя та сухостійних дерев.

Такі ж повідомлення були і в 2010 році і в 2011 році. Але чомусь в розпал минулого літнього сезону, коли санлікар Києва поставив питання про закриття всіх пляжів столиці через забруднення води у водоймах. Виявилося, що офіційних дозволів на відкриття не мали 7 з 11 київських пляжів!

Отже фрагментарно проводячи суботники – комплексно проблему зон відпочинку і водойм не вирішити. Це очевидний факт. Безумовно, в останні кілька років в центрі уваги київської влади питання будівництва, підготовка до Євро-2012 і об'єкти інфраструктури. А ось що стосується зелених зон, заповідних територій, пляжів і очищення водойм, то щороку на них звертається традиційно мало уваги.

Цей процес нагадує «латання дірок на швидку руку». Показова ситуація з тим же Гідропарком. З 2008 року піднімається питання розробки комплексної програми розвитку для цього унікального природного парку. Щороку напередодні літнього сезону комунальники з КП «Плесо» і «Київзеленбуду» доповідають киянам через ЗМІ, що територія парку підготовлена і прибрана.

Але ситуація не змінюється роками. Причина проста: на острові вирішуються лише дрібні поточні питання, такі, як встановлення урн або дезінфекція водогонів, при цьому глобальні проблеми, починаючи від триваючого незаконного самозахоплення територій на Гідропарку під МАФи напередодні літнього сезону, закінчуючи не проведеними роботами по озелененню – залишаються невирішеними.

Незмінною залишається ситуація і в рік проведення Євро-2012. Як депутат Київради, я входжу до складу Тимчасової комісії з питань перевірки розміщення об'єктів господарювання в Гідропарку, дотримання правил благоустрою та підготовки до Євро-2012. Від імені Комісії ми змушені були звернутися до голови КМДА і звернути його увагу, що територія Гідропарку не приведена комунальними підприємства в належний вигляд. І це напередодні прийому Києвом гостей з усього світу!

Замість того, щоб знову мусувати питання платного в'їзду на територію парку (що вже не раз викликало подив киян з урахуванням непрозорості збору такої плати), необхідно упродовж лічених днів навести порядок на дільницях, на яких було ще восени проведено демонтаж самовільно встановлених МАФів, звільнити територію парку від стихійних звалищ, відремонтувати асфальтове покриття і відновити зелені насадження. Адже проблеми Гідропарку треба вирішувати комплексно, і найближчим часом вкрай важливим є структурний план його розвитку, в якому б враховувалися всі питання благоустрою та удосконалення його інфраструктури.

Якщо ситуацію з благоустроєм зон відпочинку і пляжів можна вирішити за умови контролю київської влади за роботою комунальників, то ситуація з екологічним станом водойм Києва більш критична. Ще два роки тому на території Києва налічувалося більше 420 озер. На сьогоднішній день їх залишилося не менше 400. На думку екологів, їх кількість щороку скорочується і з такими темпами через 10-15 років кияни можуть втратити і ті, які ще залишилися. У радянські часи практично всі київські озера перебували на балансі столичних підприємств і заводів. Але після того як Україна стала незалежною державою, всі ці структури перетворилися на предмет приватизації та торгу, а то і зовсім наказали довго жити.

У такому занедбаному стані вони перебували майже два десятиліття. Враховуючи той факт, що у них немає реального господаря, багато років ніхто не брався проводити санітарну експертизу якості води, чистити озера від сміття і стежити за дотриманням правил охорони флори і фауни.

Серйозний збиток озерам завдає і самовільне підключення підприємств до каналізаційних мереж. Відходи, часто щедро присмачені хімікатами, потрапляють у воду, отруюючи рибу.

Як врятувати столичні озера? У «Плесо» кажуть, що потрібно серйозне фінансування. «Усі озера потрібно серйозно чистити і робити хороші стоки, щоб вода не застоювалася, а це дорого коштує», — заявляють в ЗМІ комунальники з цього підприємства

Екологи неодноразово підкреслювали у своїх дослідженнях, що крім озер, найбільш небезпечні для людської життєдіяльності з точки зору екологічного стану є затоки Дніпра. Цьому сприяє не тільки забруднення, яке рухається по Дніпру, а й зливостоки з житлових масивів.

Крім того, вже багато років на території заток перебувають яхт-клуби і станції для малого флоту, що дає чимале забруднення нафтопродуктами. Фахівці стурбовані критичним забрудненням не тільки води, але і дна: від брухту до нафтопродуктів та радіоактивних відходів.

Щоб зрозуміти рівень критичності ситуації, потрібно звернути увагу на цифри, наведені екологами: навіть якщо одночасно припинити будь-яке забруднення заток Дніпра, для їх природного очищення знадобитися не менше 100 років!

Але знову в риториці чиновників все впирається в недостатнє фінансування. Але навіщо винаходити велосипед? У будь-якій столиці розвиненої країни світу такі проблеми існували і вирішуються вони переважно шляхом залучення інвестора.

Тим же озерам необхідні паспорта, для визначення їх чітких меж. Після цього озера можна здавати в оренду (як, до речі, роблять у багатьох європейських столицях), але чітко прописувати умови використання за призначенням: тобто для відпочинку киян чи розведення і лову риби. В обмін орендарі зобов'язані облагороджувати озеро і давати доступ до нього жителям і гостям столиці.

Ситуація з зонами відпочинку змінитися лише разом зі зміною підходу до її вирішення: від бадьорих звітів та дрібних суботників до комплексної стратегії із залучення інвестування для проведення природоохоронних заходів.

 

«УП. Київ»

 

Проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва не на часі

28 апреля 2012, 10:39   + 11 голосов Написать комментарий

26 квітня на сесії Київради на розгляд депутатам було надано Проект Рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель міста Києва. Згідно чинного законодавства, результати нормативної грошової оцінки є базою для справляння земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай), державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок. Проект не був проголосований. Вважаю, що відмова Київради голосувати за нього — дійсно доцільний крок. Поясню чому.

Дійсно, як зауважують розробники цього проекту, Законом «Про оцінку земель в Україні» встановлена норма періодичного перерахунку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів — не рідше разу на 5-7 років, адже міста продовжують розвиватися, інфраструктура вдосконалюється, або якісь її частини припиняють існування. Але в нинішніх кризових економічних умовах, ми не можемо допустити, щоб через зростання нормативної грошової оцінки землі для київських підприємців сталося зростання орендної плати за землю, або середніх витрат на облаштування 1 кв. м земель міста. Підвищення розміру нормативної оцінки землі в Києві останній раз проводилось у 2007 році – а це був рік економічного зростання. Потім, як ми всі пам’ятаємо, була криза, від наслідків якої вітчизняний бізнес об’єктивно ще й досі не оговтався. І ми не можемо дозволити ще більше ускладнювати його стан черговим підвищенням податків. Інакше криза неплатежів та збільшення темпів зниження бізнес-активності в столиці неминуча.

 

Що вирішить прийняття Комплексної схеми розміщення МАФів в Києві?

10 апреля 2012, 17:19   + 9 голосов Написать комментарий

Проблема розміщення МАФів в столиці потребує нарешті логічного та єдиного алгоритму вирішення. Ситуативні рейди на незаконно встановлені кіоски, які відбувалися час від часу, закінчуються лише тим, що через декілька днів замість демонтованих з’являються нові. Як відомо, наразі у місті Києві розробляється так звана Комплексна схема розміщення тимчасових споруд, яка після погодження та обговорення з фахівцями та всіма зацікавленими сторонами буде винесена на розгляд депутатів Київради. Однак як з преси, так і з коротких коментарів чиновників киянам не так  вже і просто зрозуміти про що йде мова і для чого потрібен відповідний документ.

 5 квітня 2012 року на сесії Київради прийнято Рішення «Про розробку комплексної  схеми розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві». Згідно цього рішення доручено КМДА до 1 січня 2013 року  завершити розробку  Комплексної схеми розміщення МАФів. При цьому будуть взяти за основу  пропозиції районних в місті Києві держадміністрацій та «Інституту Генерального плану» щодо можливих місць розташування тимчасових споруд (далі – ТС). Зокрема, схемою буде визначено функціональне розміщення кіосків, їх зовнішній вигляд та місце розташування з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень,  чи  охорони  історико-культурної   спадщини.

Як заступник голови постійної комісії Київради з питань торгівлі, підприємництва, громадського харчування та послуг, на яку покладено контроль за процесом розробки Схеми розміщення МАФів, хочу відмітити, що цей документ розробляється відповідно до Наказу Мінрегіонбуду «Про затвердження Порядку  розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», що був прийнятий 21.10.11 р. Відповідно, після того, як запрацює схема розміщення ТС в Києві, основним документом, на основі якого буде розміщуватися ТС має стати   паспорт  прив'язки.

На даний період представники КМДА заявили, що будуть масово прибирати  кіоски встановлені без будь-яких документів. Решта до 1 червня 2012 року має сплатити пайову участь, щоб мати можливість легального функціонування  до кінця року. Потім з 1 січня 2013 року власники МАФів мають узгодити своє місце розташування зі схемою розміщення. З того моменту можна буде казати, що проблема МАФів в столиці нарешті набула свого логічного завершення.

За даними ГУ контролю за благоустроєм сьогодні у столиці встановлено 15 тисяч МАФів. У намірах, починаючи з 2013 року,  залишити 9,5 тис кіосків. Ще упродовж декількох років у столиці для провадження підприємницької діяльності залишиться 5-6 тис кіосків, що відповідатиме середньоєвропейським нормам.

 

Решение проблемы твердых бытовых отходов: шаг вперед или два назад?

20 марта 2012, 16:39   + 25 голосов 7 комментариев

Одной из наиболее острых коммунальных проблем в Украине является сбор и утилизация твердых бытовых отходов. На данный период по стране  существует порядка 770 полигонов для захоронения твердых отходов, которые занимают общей сложностью 3 тыс. гектар территории. И что важно – 90% из них работает на грани экологической опасности. Эта цифра действительно пугает, когда начинаешь вдумываться в последствия.

По соглашению с Евросоюзом, Украина   через два года должна отправлять на свалку лишь 15% мусора, а остальные – перерабатывать на специальных заводах. Сейчас ситуация с точностью до наоборот. Лишь 10% мусора перерабатывается, а остальная часть – идет на полигон. При том, что давно известно, что перерабатывать мусор действительно экономически выгодно. Это является аксиомой, появившейся на основе опыта стран Европы. Из-за того что  наше государство не перерабатывает мусор, оно  ежегодно  теряет возможность получения около 3 млн. тонн макулатуры, 25 тысяч тонн цветных металлов, 660 тыс. тонн стекла. При этом все эти материалы Украина частично импортирует. Можно ли назвать такую политику дальновидной? Ответ более чем очевиден. Особенно в условия жесткой  экономии бюджетных средств и энергоресурсов.

Ситуация в Киеве

Увы, в вопросах переработки и утилизации мусора, столица не опережает остальные города  Украины. В начале 2012 года Киев признан по международным рейтингам самым грязным городом Европы. Один киевлянин за год производит в десять раз больше отходов, чем весит сам. В столице, как известно, эксперимент по раздельному сбору отходов продолжается два года, но заметных результатов так  не достигнуто.  Более 95% мусора продолжает свозиться из Киева на свалку возле села Подгорцы, что в Обуховском районе. 

С одной стороны, коммунальщики Киева признают, что по Киеву  контейнерный парк не может обеспечить полноценное внедрение раздельного сбора бытовых отходов, даже несмотря на то, что за последнее время количество таких контейнеров в жилой застройке увеличилась вдвое: с 1,6 тыс. до 3,2 тыс. единиц. А лишь по средним  подсчетам коммунальных служб, потребность столицы в контейнерах для раздельного сбора составляет не менее 10 тыс. единиц. С другой стороны,  даже если бы контейнеров было бы в достаточном количестве – где будут перерабатываться отходы? Для потребностей Киева так и не построен мусороперерабатывающий завод, зато необходимость  его строительства  задекларирована  в Стратегии развития Киева до 2025 года.

Затягивать с реализацией данной декларации – более чем рискованно исходя их тех экологических угроз, которые несет в себе старая система захоронения мусора на уже давно переполненном полигоне под Киевом. Алгоритм решения прост: объявить открытый и прозрачный конкурс – отобрать инвестора, предложившего лучшие условия  – предоставить ему понятные и адекватные условия инвестирования в строительство такого завода. Реализовать такое задание возможно? Абсолютно, но при базовом условии – прозрачных и понятных для инвесторов условий инвестирования со стороны киевской и государственной власти. Мусороперерабатывающий бизнес всегда был и остается прибыльным, в нем работает достаточно опытных европейских фирм, которые готовы зайти на украинский рынок.

Законодательная «попытка» и ее риски

Как известно, недавно Украина сделала первую попытку в сфере законодательного регламентирования вопроса переработки мусора – в середине февраля 2012 года в Верховную Раду подан проект закона  «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно обращения с отходами». Вкратце его содержание таково, что с 1 января 2013 года все жители Украины будут обязаны   осуществлять раздельный сбор бытовых отходов и при этом  заключить договора о вывозе бытовых отходов с компаниями, которые предложит местная власть.

В подобном виде, в котором проект Закона внесен в Парламент существует достаточное количество рисков, из-за которых эффект от столь полезной на первый взгляд законодательной инициативы может свестись к нулю.

1. Как быть жителям дома, где половина жильцов не будут заключать договора? Дом погрязнет в мусоре в течении месяца! И я уверена, что с существующим кризисом неплатежей за коммунальные услуги по всей Украине, такая ситуация в течении первого полугода с момента вступления в силу данного  законодательного акта может стать  просто критичной. Так же законодатели не демонстрируют прозрачную схему выбора местными властями фирм, которые будут заниматься вывозом мусора. Коррупционные риски здесь на лицо.

2. Совершенно ясно, что законом или «репрессивными» мерами нашему населения просто невозможно привить привычку сортировать мусор. Это эволюционный процесс, а не «революционный». По одному мановения законодателей, мусорить наши люди меньше не станут и сортировать мусор не будут. Поэтому крайне необходимо воспитывать такое поведение у наших сограждан. Для этого нужны эффективные и долгосрочные  информационные, образовательные программы и акции. А это вопрос ни одного закона.

3. Оценивая вышеуказаный проект закона, многие эксперты говорят, что благодаря этому нормативному акту затраты на постройку мусороперерабатывающих заводов по всей стране просто хотят переложить на плечи граждан. За  пять лет в рамках национального проекта «Чистый город» предусмотрено построить порядка 10 мусороперерабатывающих заводов по всей стране, стоимость каждого от 10 до 20 млн. евро. Возникает вопрос – не слишком ли преждевременная инициатива: обязывать граждан сортировать мусор, при этом не иметь мощностей по его утилизации? И не было  бы более экономически правильным привлечь внешние инвестиции в строительство таких заводов, прежде чем косвенно перекладывать экономический груз по финансированию их строительства  на плечи обычных украинцев?

Как бы там ни было, Украине важно не изобретать в очередной раз велосипед в сфере нормативов и законодательного регулирования переработки мусора и роли населения в этом процессе.  Тот же Евросоюз готов поделиться  универсальными схемами регулирования. Ведь именно ЕС – флагман «мусорного менеджмента» на континенте, в том числе и в сфере привлечения инвестиций в данную отрасль. Политика ЕС в области отходов закреплена в нескольких директивах, основные из которых  Рамочная директива по отходам, Директива по опасным отходам, Директива по транспортировке мусора, которые определяют структуру законодательства по отходам, дают точное определение их видам, устанавливают приоритеты в обращении с мусором, утверждают требования к проведению мероприятий в области отходов и методы обращения с основными видами мусора. Почему бы не воспользоваться  европейским опытом?

«УІП-ЖКГ»

 

В питанні оренди землі підприємцями треба навести лад

15 февраля 2012, 14:51   + 27 голосов 2 комментария

15 лютого я звернулась з депутатським запитом до Голови КМДА Олександра Попова з приводу  знаходження рішення проблем, які виникають у столичних підприємців по сплаті податку на землю та нарахування земельної орендної плати.

Справа в тім, що по всім аналітичним даним з моменту початку фінансової кризи вартість земельних ділянок по всій Україні значно зменшилась, проте підприємцям надано грошові оцінки земельних ділянок невиправдано високої вартості, які не відповідають економічним реаліям сьогодення. Вочевидь, встановлені Податковим кодексом України відсотки по сплаті податку за земельну оренду при сьогоднішній непростій економічній ситуації занадто високі, та, будучи нарахованими на значно завищену грошову оцінку, вимивають у підприємців чималі обігові кошти, що в подальшому може у кращому випадку відбитися на якості та рівні обслуговування, підвищенні цін на продукти повсякденного вжитку, у гіршому ж випадку унеможливить ведення підприємницької  діяльності взагалі.

Вважаю, що є цілком не незрозумілим, чому наразі податкові органи у київських підприємців вимагають сплачувати орендну плату за землю більше, ніж вказано у договорах оренди. При підписані цих договорів підприємці розраховували на те, що хоча б протягом дії договору вони матимуть можливість сплачувати орендну плату за землю у розмірі, вказаному у договорі. У реальному житті все відбувається далеко не так, як прописано у договорі, навіть не дивлячись на те, що такими діями  порушується  Конституція,  Цивільний Кодекс України та інші державні законодавчі акти, адже умови договору можна змінити тільки за взаємною  згодою сторін.

Також важливо, що при  нарахуванні податку  та орендної плати за землю в місті Києві жодним чином не береться до уваги таке поняття, як сезонність. У Києві, як і по всій території Україні, є багато підприємств, які працюють не цілий рік. Адже в деяких  місцях, через ряд  причин, підприємці можуть працювати не більше 6 місяців — з квітня по вересень. Оскільки цей чинник до уваги не береться, підприємці такої категорії  змушені за земельну ділянку сплачувати  протягом  року. 

Враховуючи  вищенаведене, я звернула увагу Голови КМДА О.Попова на необхідність надати відповідні доручення Київському міському управлінню земельних ресурсів, у межах його компетенції, та звернутися до Верховної Ради України з приводу питань, які можливо вирішити на міському рівні. А саме: по-перше, провести грошову оцінку земельних ділянок у відповідності до ситуації, яка склалася в Україні, та у відповідності до реальної вартості цих ділянок шляхом її значного зменшення.

По-друге, зменшити навантаження по сплаті податку та  орендної плати за землю. Встановити розмір податку і орендної плати на рівні 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки. На даний час це той розмір сплати за землю, який дозволить підприємствам у скрутний час економічної кризи, протриматись «на плаву».

По-третє, дозволити підприємствам сплачувати орендну плату за землю на рівні, вказаному в договорах оренди та розробити коефіцієнт сезонності для грошової оцінки тих земельних ділянок, діяльність  яких носить сезонний характер.

Переконана, якщо не допомогти київським підприємствам вижити зараз, це у майбутньому може призвести до того, що вони вимушені будуть розривати договори оренди на земельні ділянки. При такому розвитку подій і державний, і місцевий бюджети недоотримають набагато більше коштів. Я вже не кажу про соціальну складову цього питання – вимушене звільнення робітників, яке призведе до масового безробіття, і відповідно до посилення соціальної напруги у суспільстві. Про відповідь керівництва КМДА та відповідні дії буду тримати в курсі громадськість.

 

Підтримка обдарованих школярів

27 января 2012, 13:48   + 18 голосов Написать комментарий

Думаю, що зайвим буде заперечувати той очевидний факт що сьогодні приділяється недостатньо уваги  заохоченню обдарованих учнів, вихованців  загальноосвітніх навчальних закладів, які є переможцями олімпіада та наукових конкурсів, турнірів, які мають високі досягнення в навчанні, беруть активну участь у суспільному житті навчального закладу та міста. Натомість ми всі добре розуміє, що ця категорія молодих киян у майбутньому є потенціалом, від якого залежить майбутнє і міста і країни. Адже саме під час навчання у школі формується світогляд та потенціал молодої обдарованої людини.

Тому я виступила на початку року з ініціативою — проектом Рішення Київради «Про персональні стипендії Київської міської ради в галузі освіти для обдарованих дітей міста Києва».  Станом на 25 січня 2012 року, проект Рішення пройшов обговорення у Комісії Київради з питань гуманітарної політики та Комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку та наразі готується до розгляду на сесії Київради. У разі його прийняття, з наступного навчального року 100 найкращих, обдарованих  учнів 8-11 класів київських шкіл отримуватимуть протягом учбового року стипендію  у розмірі 300 грн.  щомісяця. Вважаю, що дана стипендія стане дійсною  винагородою молодим даруванням за особисті досягнення в навчанні та науці.

Важливо, що розроблене Положення про персональні стипендії передбачає чіткий порядок висування кандидатів на стипендії. Згідно розробленого порядку, кандидатури учнів  для призначення персональних стипендій подаватимуть  управління освіти районних у м. Києві державних адміністрацій за рекомендацією керівників загальноосвітніх навчальних закладів шляхом направлення листа-клопотання до Конкурсної комісії  та  підтверджуючих документів на кожного з кандидатів до 1 липня кожного поточного року. Квота для кожного району міста Києва становитиме 10-15 кандидатур.  Відбір номінантів також буде прозорим. Планується, що буде створена відповідна комісія, яка на конкурсній основі займатиметься відбором дітей, що отримуватимуть стипендію. Претендувати на винагороду можуть дійсно найкращі учні, адже критерії відбору досить серйозні. Номінанти повинні мати високий рівень успішності (9-12 балів) з базових дисциплін, бути призерами Всеукраїнських та міських предметних олімпіад, чи то  Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, міжнародних конкурсів та інтелектуальних турнірів. Також буде звертатися увага на те, чи  мають номінанти досягнення у  науковій та пошуково-дослідницькій  діяльності, що підтверджуватиметься   публікаціями у науково-популярних виданнях, участю у науково-практичних конференціях, семінарах тощо.

 

Жесткие вопросы к законопроекту «О внутренней торговле»

23 января 2012, 13:58   + 17 голосов Написать комментарий

В нашем государстве немало законодательных «долгостроев». С одним из них Правительство собирается решить вопрос уже весной этого года. Речь идет об одиозном законопроекте «О внутренней торговле», идея которого вынашивается вот уже 12-ый год. Но порой некоторые «долгострои» лучше разрушить до основания и на их месте строить новую, современную конструкцию. В противном случае это может привести к деструктивным последствиям. Не исключением является и одиозная законодательная новела о внутренней торговле.

Глобальной целью законопроекта, является «развитие внутренней торговли на принципах конкуренции и равенства физических и юридических лиц перед законом и приоритета прав потребителей, развитие малого и среднего предпринимательства».

При этом основными принципами государственной политики в сфере внутренней торговли названо планирование (!), внедрение нормативов по минимальной обеспеченности населения торговыми площадями, осуществление учета объектов торговли, мониторинга за реализацией и ценами на социально значимые товары. Даже исходя из этих формулировок, возникает естественный вопрос: а как же рыночная экономика и конкуренция? Мы возвращаем экономику к  планированию времен Советского Союза? Где логика в старании законодателя Законом  стимулировать конкуренцию? Конкуренция должны быть свободной, рыночной, что и  приводит к снижению цен для потребителей. В отличие от законов государственных, законы рыночной экономики не терпят  искажения, и даже его попытки всегда выходят «боком» для самого государства.

С помощью Закона происходит вмешательство в отношения  субъектов хозяйствования, а именно: предлагается регулировать сроки оплаты за товар, уровень торговых наценок. Особо вопрос стоит с перечнем социально значимых товаров. «Обеспечение ценовой стабильности на рынке потребительских социально значимых товаров путем осуществления товарных интервенций в розничную торговую сеть» — это одна из целей государственного регулирования в сфере внутренней торговли, которая определена Законопроектом. Однако регулирование рыночных отношений с использованием данных инструментов, не приведет к стабилизации цен и наличию этих товарах на прилавках магазинов. На свежем еще в памяти примере  с гречкой видно к чему это приводит.

Так же совершенно не понятно, с использованием какого механизма, госорганы могут решать вместо рынка и предпринимателей, где последним открывать торговые  точки, а где нет?! На сегодня не существует государственных торговых сетей, а предприниматели, совершенно логично, при размещении торговых точек руководствуются их потенциальной прибыльностью. Таким образом, правила «диктует» сам рынок и потребитель.

При этом авторы правительственного законопроекта гордо заявляют, что отдельные его положения запрещают продажу продуктов питания «с земли». Так, в частности, торговля свежим, охлажденным и замороженным мясом, а также рыбой, молоком и молочными продуктами будет разрешена только в стационарных объектах торговли при условии обеспечения надлежащего санитарного состояния. С одной стороны, новела — позитивна и стихийная торговля данной категорией товаров давно требует жесткого регулирования. Однако достаточна ли она? Ведь отдельными законами уже давно  установлены  особенности продажи отдельных товаров — в частности, тем же  Законом Украины «О молоке и молочных продуктах». Но предотвращает ли это стихийную торговлю?

Обращают на себя своей оригинальностью и очередные попытки законодателя урегулировать Интернет-торговлю (иначе – дистанционную торговлю). В проекте Закона указывается, что «дистанционная торговля — это форма продажи товаров вне объектов торговли с помощью средств связи, при которой выбор товара и его заказ не совпадают по времени с непосредственным его получением покупателем». Исходя из этой формулировки возникает вопрос:  применение средств связи позволяет определить, осуществляется ли торговля со стороны продавца вне объекта торговли? Кроме всего прочего, определение «дистанционной торговли»  фактически охватывает и такой вид деятельности, как  электронная коммерция, которая по всем своим характеристикам не может быть лишь внутренней торговлей, а скорее является трансграничной. И, в конце концов, наличие у продавца офиса не в полной мере отвечает интересам потребителя, главный интерес которого заключается в наличии соответствующего товара, в его качестве и соблюдении его прав как потребителя. Кстати именно о потребителях, которые являются неотъемлемыми участниками процесса внутренней торговли в Законопроекте ни слова!

Непонятно каким образом объектом регулирования Закона стал ресторанный бизнес.  Ведь даже согласно Национальному классификатору Украины, который разработан на базе международной статистической классификации видов деятельности Европейского Союза, торговля и общественное питание отнесены к различным видам экономической деятельности.

***

Все вышеперечисленные вопросы к проекту Закона остаются пока на поверхности, они так и не «закрыты» его авторами, при том, что  сам текст законопроекта представлен к публичному обсуждению с ноября 2011 года и на эти недостатки не раз указывали и эксперты, и представители малого бизнеса, и крупных торговых сетей. 

От «сырого» законопроекта могут пострадать все: от крупных ритейлов до мелких предпринимателей, торгующих на рынках или в МАФах. Спасет ли стратегия «латания дыр» в целом весь законопроект «О внутренней торговле»? Вероятнее всего – нет. Принимать с  искаженной концепцией такой базовый и важный  по своей сути закон категорически нельзя. Внутренний рынок – это колоссальный ресурс развития отечественной экономики, дающий сотни миллиардов гривен бюджетных поступлений и миллионы рабочих мест даже в депрессивных регионах. И разрушить это можно всего лишь одним недоработанным законом. Стоит ли «игра свеч»?

«From-ua»

 
Страницы: 123