Так, все вірно. У «Аврорі» у співавторстві з «А-банком» ця програма вже працює. Але виглядає «трохи-трохи» по-іншому. Не «купуй українські товари», а «купуй окремі товари окремих українських виробників». Я вже кілька разів намагався хоча б щось придбати за цією програмою. І отримати кешбек. Немає на що око покласти. Табличок «український виробник» дуже мало. І мені не вдалося знайти нічого з товарів, які мені дійсно були б потрібні. Ні серед продуктів, ні серед шкарпеток, ні серед кухонних приладь. Якщо та сама картина буде і після глобального запровадження на всю торгівлю, то це стане банальним окозамилюванням.
Це стосовно практичної спроби включитися до програми в якості покупця.
А щодо теоретичних розмірковувань, то й тут проглядаються підступи. Якщо програма однозначно вигідна і виробникам, і державі, то чому потрібно отримати згоду конкретних виробників на участь? Впровадили — і хай собі працює. А виробники по-любому відчують і оцінять користь. Чи шо?
Це нормально. До того ж, недержавної власності там лише відсотків на п’ять. Отже, новий власник матиме вирішальне слово щодо будь-якого рішення. У чому проблема?
У автора матеріалу або застаріла, або недостовірна інформація щодо пластику.
Пластикові картки «АТБ» від «Сенсу» можна замовляти й отримувати вже зараз, а не в майбутньому. Банк береться виготовляти їх за 3−5 днів і безкоштовно доставляти замовникам через «Нову пошту».
→ Lolik1837
Начебто, безкоштовний.
Я також помітив, що все у світі взаємопов'язане. Погода уважно відслідковує дати відключення опалення. І одразу вмикає похолодання. А щоб убезпечитися від повторного ввімкнення опалення, завчасно ініціює на якийсь час особливо аномальне потепління. Котельні вимикаються, персонал на літо розпускається. Всі розслаблюються, аж тут — бац! — нове «капітальне» похолодання. Спіймалися, голубчики!
→ Lolik1837
→ Dzen11
Щоб остаточно закрити дисадок:
«Да» (кредит платити) — очевидно, правдива відповідь.
«Причем вдвойне» — очевидно, жартівливий додаток.
Звісно, платити на загальних засадах, без подвоєння.
→ 82845392
Все лежить у «ТАСкомбанку». І всі договори укладаються з «ТАСкомбанком» через проєкт «Спортбанк». Отже, якщо є банківська установа, на яку належить накласти санкційне покарання, то це… (інтригуюча павза)… вірно, «ТАСкомбанк».
Тобто як трактувати слова про втрату «Спортбанком» партнерства з «ТАСкомбанком»? Як я розумію, власної акредитації у «Спортбанку» на ведення банківської діяльності немає. Отже, немає і прямого членства у Фонді гарантування вкладів. Тоді хто і як буде компенсувати втрати вкладникам?
→ matroskin
На додаток до всього, Росія з її нападом на Україну приносить чималу шкоду не лише Україні, а й Китаю, який сподівався потихеньку, без бомбардувань і інших військових дій, «заповзти» до Тайваню і включити його до свого складу. Але Росія розполохала весь західний світ і ускладнила китайцям тихе-мирне збирання до купи «ісконно китайських земель». А до них, на додаток до Тайваню, належить і чималий шмат російського Далекого сходу, частково вже асимільований Китаєм. Китайські амбасадори самі їздять по світу у спробах знайти спосіб завершення російсько-української війни. За великим рахунком, рашисти порушили спокійне життя Великої Китайської Імперії. І Китай, на мою думку, аж ніяк не є повним і однозначним союзником Росії.
→ matroskin
А я Вам, як дорослій людині, довожу до відома, що найдешевшим способом доставки товарів є саме перевезення морським транспортом, а не залізничним. Дешевшим є лише трубопровідний транспорт. Але зерно, наскільки мені відомо, по трубам поки що ніхто не доставляє. Це по-перше.
Стосовно співвідношення обсягів вирощування сільгосппродукції в Росії і в Україні сперечатися не буду. Треба звіритися зі статистикою. Хоча певен, що ваші уявлення щодо Росії сильно перебільшені.
Але є і по-друге, і по-третє.
Зокрема, в Росії і нижча якість зерна через не надто сприятливі погодні умови. Це по-друге. А по-третє, там і власне споживання раза у три більше, пропорційно кількості населення. А по-четверте, основні сільськогосподарські регіони Росії - це на південному заході. І з тих регіонів не набагато ближче до Китаю, ніж з України. По-п'яте, для Китаю поняття «диверсифікація» — не пустий звук, а спосіб тримати рівновагу у своїй політиці імпорту.
