Плач Ярославни, або подяка Миколі Яновичу за бюджет

Для початку останні новини. У Присяжнюка «откровенно разочарованы» бюджетом.

«Министерство аграрной политики и продовольствия, которое пока что возглавляет Николай Присяжнюк, считает, что объем финансовой поддержки аграриев, который заложен в бюджет на 2013 год, не позволит реализовать какие-либо масштабные проекты в агропромышленном комплексе и завершить пилотные. Об этом заявил директор департамента экономического развития аграрного рынка Минагрополитики Виталий Саблук.

–– Мы откровенно разочарованы, создается впечатление, что нас не слышат, — подчеркнул он, сообщил «Левый берег».

Напомним, что ассоциация «Украинский клуб аграрного бизнеса» вчера заявила, что госбюджет на 2013 год является самым жестким по отношению к агропромышленному комплексу за последние 7 лет, так как непосредственная поддержка аграриев в следующем году будет более чем в три раза меньше по сравнению с 2012 годом».

Така невелика, але характерна інформація для сьогодення. Ну просто плач Ярославни, або, як любить говорити відомий аграрний лобіст Л.П. Козаченко – «село гине, треба гроші!».

Спробуємо розібратися кому і нащо треба гроші, про які масштабні проекти говорить міністерство. Не полінився, зайшов на сайт міністерства та подивитися про які програми йде мова. Там одна, але глобальна – «Розвитку українського села до 2015». Написано все, на всі випадки, як це вже навчилися робити, підтримка всіх і всього. Потім поспілкувався з добрими знайомими, які займаються агробізнес, працюють в системі міністерства та просто живуть у селі.

Цікава ситуація виходить. І не випадково плаче за грошима якраз міністерство, не асоціація, скажімо молочників, чи фермерів, а саме чиновники.

І пояснення просте — якраз через систему міністерства проходить фінансування програм та дотації, починаючи від тваринництва, закінчуючи садівництвом та виноградарством.

Йдуть гроші через обласні управління, й у більшості випадків начальники, які сидять в кріслах не один рік, виробили систему фінансування повністю під їх контролем. При чому, часті зміни губернаторів не дають можливості новопризначеним розібратися в цій системі. А вона проста — давай «відкат», отримаєш фінансування.

Кажуть, при минулому міністрі, скажімо птахівництві, «відкати» доходили до 70 відсотків, та й отримати могли тільки крупні виробники. Чому крупні? Догадайтесь з двох разів?

Мій добрий знайомий купив землі під Києвом та й вирішив розбити сад. Звернувся за дотацією, кажуть: «60 відсотків поверни». Він подумав, та й послав хлопців подалі. Вирішив сам ростити. Правда, кажуть, нинішня команда лояльніша, пропонують за 30 відсотків. Й на тому дяка.

Тому наявність чи відсутність фінансової допомоги в бюджеті 2013 для фермера чи селянина «фіолетово», все одно більшість цих коштів осяде в чиновницьких кишенях.

Хоча допомога вкрай потрібна, і її треба впроваджувати. Питання як? Який порядок розробити, щоб участь чиновників була мінімальною? Може через асоціації? В будь-якому випадку є час до 2014 про це подумати.

Окремо про бюджет 2013. Мабуть перебування Миколи Яновича та й всього уряду в статусі в. о. додало сміливості нарешті зробити реалістичний бюджет. Та про це планую написати окремо.