Як працює Рада НБУ і чому незалежність центробанку критично важлива

Завдання вберегти центральний банк від політичного впливу — одне з головних для держави. Чому саме?

Національний банк України — які асоціації у вас викликає ця відома організація? Це величезне підприємство, де друкують банкноти та чеканять монети? Чи навіть повний золотих злитків сейф, десь у глибокому підземеллі? Або просто красива будівля в самому серці Києва, що легко впізнається за масивними мармуровими пілонами та мереживом склепінчастих арок?

Звісно, центральний банк має набагато більше функцій, ніж розробка нових дизайнів купюр та монет. Робота головного банку країни впливає на кожного з нас щодня, адже саме він відповідає за стабільність цін, показники інфляції та економічне зростання. Простіше кажучи, роль центрального банку — зробити так, щоб і підприємцям гарно жилося, і середньостатистичний українець заходячи в магазин не бідкався, через ціни, що різняться із заробітною платою.

Що ми знаємо про роботу українського центрального банку? Якщо звернутися до цифр, то побачимо, що у 2015 році показник споживчої інфляції в Україні становив 43,3%, наразі його рівень — менше 2%, що вже, на жаль, нижче цільвого значення. Для порівняння, більшість центробанків економічно розвинених країн ставлять за ціль — показник інфляції на рівні близько 2%. У країнах, що розвиваються цей показник сягає до 3−4%. Тобто, за 5 років НБУ вдалося вивести державну економіку зі стану високої інфляції та стабілізувати показники знецінення фінансових ресурсів в межах світової норми. До переліку здобутків Національного банку упродовж 2015−2020 можна впевнено додати й стабілізацію курсу гривні, незважаючи на економічну кризу.

Дозволю припустити, що однією з основних передумов такого успіху НБУ, стала реформа його внутрішнього механізму, яка відбулася в 2015 році за сприяння МВФ. Саме тоді я мав змогу зсередини спостерігати за інституційними трансформаціями, які дозволили НБУ здобути незалежність. До 2015 року прогалини в законі про Національний банк України дозволяли Голові ВРУ чи представнику Кабінету міністрів входити до складу Ради НБУ, поєднуючи посади, що є неприпустимим у державі, яка проголошує себе демократичною.

Чому незалежність центробанку грає важливу роль для його ефективності та що вона означає на практиці

Великою мірою, незалежність у цьому контексті — це можливість здійснювати монетарну політику, незважаючи на політичну кон’юнктуру. «Все є отрута та все — ліки, і друк грошей — не виключення». Уряд, Президент та Парламент не завжди можуть встояти перед спокусою випустити декілька «зайвих» мільярдів аби залатати дірки в бюджеті. Або штучно стимулювати стрімке, але короткострокове економічне зростання якраз напередодні виборів, ціною серйозних інфляційних ризиків у майбутньому.

Коли центробанк у державі незалежний, він має змогу не допустити, аби будь-який з представників влади натиснув на «чарівну кнопку», яка приводить в дію той самий верстат, з якого народжуються нові купюри.

Наочним є приклад Туреччини, де центральний банк залежить від президента. З 2016 року курс турецької ліри падає. У таких випадках незалежні центральні банки зазвичай підвищують облікову ставку, однак не у випадку Туреччини. Чому? Тому що президент не вважає цей захід доцільним. Наслідки такого кардинального заходу — небезпечне перевантаження економіки через штучне зростання ВВП та масова втеча іноземних інвесторів з країни.

Повертаючись до теми Національного банку України, як сьогодні забезпечується його незалежність? Дізнатися про це мені пощастило з перших вуст від Віктора Козюка, який, наразі, є діючим членом Ради НБУ. Віктор Валерійович стверджує: «Незалежність центробанку — це боротьба з політично вмотивованим, агресивним невіглаством, яке виконує добру роль моральної анестезії для впровадження задумів тих, хто прекрасно навчений перетворювати бездарну монетарну політику та банківське регулювання у свій власний капітал.»

Можливо, ви вперше чуєте про такий орган, адже на відміну від Правління, Рада НБУ рідко буває на слуху. Більше того, Рада НБУ є досить унікальним утворенням навіть у світовому контексті, тому спробую трохи росказати про неї більше.

Рада НБУ — орган, що має подвійну функцію. З одного боку, саме вона вирішує, якою повинна бути монетарна політика, розробляє її основні засади, складає свого роду план діяльності. Монетарна політика включає питання того, як досягти стабільності цін, реального зростання ВВП та зниження безробіття. А от Правління НБУ здійснює активні дії з реалізації плану.

З іншого боку, Рада НБУ здійснює деякі контрольно-наглядові повноваження щодо Правління, тобто має риси органу корпоративного управління. Також вона може давати рекомендації щодо різних питань діяльності Національного Банку. Повертаючись до порівняння з кораблем, Рада НБУ не тільки визначає курс, але й слідкує за тим, щоби Правління не повернуло у неправильний бік.

Водночас вихопити штурвал з рук Правління Рада не має права. Її законодавчі можливості впливати на Правління дуже обмежені, що створює тонкий баланс сил, втілює систему стримувань і противаг не лише у взаємодії НБУ з органами державної влади, але і на його «внутрішній кухні». Рада не може «змінити капітана», однак має право сигналізувати вищим політичним силам про те, що Правління не дотримується її плану, реалізуючи монетарну політику. Саме справою цих політичних сил буде вирішити, як повернути діяльність Правління у правильне русло.

До речі, відсутність у Ради НБУ прямого впливу на склад Правління є тим фактором, який суттєво відрізняє її від наглядових рад комерційних банків. Останні мають більш широкі контрольні повноваження щодо менеджменту, в тому числі призначення та звільнення директорів, набагато тісніше взаємодіючи з правлінням як виконавчим органом.

Підсумовуючи, в Україні функціонує дворівнева модель управління центральним банком, що втілена у Раді НБУ та Правлінні НБУ. Така модель досить рідкісна тому, що в центробанках багатьох державах Ради немає. Натомість до складу Правління входить декілька незалежних директорів, які контролюють його діяльність.

У тих державах, де в рамках центральних банків функціонують і Рада, і Правління, Рада рідко має настільки широкі повноваження щодо визначення основ монетарної політики, як це є в Україні. Зазвичай Рада діє скоріше як орган внутрішнього контролю центрального банку, що здійснює аудит, слідкує за використанням коштів, а також опікується питаннями призначення менеджменту.

Віктор Козюк як людина, яка має змогу спостерігати за діяльністю НБУ зсередини, вважає, що модель діяльності центрального банку, втілена на сьогодні в Україні, є дійсно вдалою в умовах національних реалій. Терези повноважень Ради та Правління зараз настільки тонко врівноважені, що посилювати Раду чи послаблювати Правління не варто, оскільки навіть найменший крок вправо чи вліво може похитнути усталений баланс сил.

Насамкінець коротка інструкція, як стати членом Ради НБУ. Їх всього дев’ять, четверо призначаються президентом, ще четверо — парламентом. Голова правління НБУ входить до складу Ради за посадою. Призначенню передує декілька раундів співбесід із найвищими посадовцями нашої держави. Усі члени Ради призначаються на різні строки, що повинно забезпечити безперервність її функціонування.

До кандидатів у Раду НБУ висуваються високі кваліфікаційні вимоги. Окрім теоретичних знань необхідні фахове розуміння макроекономічних проблем та власна думка щодо того, як найкраще їх вирішувати. Більше того, мати незалежний погляд на проблему — навіть не право, а обов’язок членів Ради. Зрештою, саме завдяки внеску кожного цей колегіальний орган здатен виробити зважене та дієве рішення.

Можемо похвалитися тим, що з нас починають брати приклад. Білорусь та Узбекистан розглядають можливість наслідування моделі діяльності українського центрального банку в ході запровадження інфляційного таргетування. Цікаво побачити, які ще результати діяльності покаже НБУ. Сподіваюся що це не остання нагода замислитись над успішними та, великою мірою, унікальними здобутками українського центрального банку.

Василь Матій, сімейний фінансовий радник, партнер iPlan.ua, лектор KSE