Справжня зрада

Вагнергейт таки наздогнав Зе, тому після довгого прикидання шлангом він вирішив зіграти на випередження і самостійно зізнатися. У відпускний сезон. Після(між)ковідний період, коли нікого нічого не цікавить крім відпочинку або дачі. Тим паче, що навесні Грозєв обіцяв випустити кіно влітку. І, очевидно, дотримає слова.

Багато чого вже сказано і ще буде сказано. Хтось скаже, що це необережність недосвіченого Бубочки.

Сам Зе каже, що, мовляв, садити літак було б нецивілізовано (киває в сторону Лукашенка) і що то «на Україну давили ззовні», а він (чи «вони» — бо це воно завжди каже про себе «ми»), весь такий твердий і непохитний вирішив не прогинатись і скасував операцію.
Тобто знову прикидається шлангом.
По-перше, це суцільна маніпуляція: 1) Україна садила б літак без погроз його збити, 2) нам можна дещо більше ніж Лукашенку, 3) затримували б не журналіста а 33 терористів 4) то був рейс Мінськ-Стамбул і терористів міг прийняти Ердоган і передати нам.
По-друге, для припинення операції незламний найвеличніший лідер сучасності мав би просто сказати тверде і непохитне «ні», а не здавати інформацію союзнику ворога.
По-третє, Зе любив робити обміни з РФ. Так любив, що пролюбив весь обмінний фонд (створений цинічним баригою) і тепер (вже давно) обмінів нема. А 33 терориста — гарне поповнення обмінного фонду. Зе сам позбавив себе можливості проводити обміни.

Можна ще багато написати. Можна подискутувати, чи грамотно Зе обрав час для зізнання, чи вдасться йому зараз вийти сухим з води і т.п. Але я не бачу у цьому сенсу.
Він перейшов межу, точку неповернення. Це звичайнісінька державна зрада. А зрадник є звичайнісіньким ворогом України.

P.S. Якщо хто хоче поблювати, то от вам чудове минулорічне «інтерв’ю», яке бере агент Люся: youtube. Воно й тоді виглядало як шмат дечого. А нині й поготів.