Історичний борг

Борг — рідне для фінансового світу поняття. :) І у даній сфері побутує думка, що іноді борг можна не повертати. Це працює за рахунок того, що, по суті, в такому випадку за борг розплачується сам кредитор.

Але термін цей дуже універсальний і навіть філософський.

У моїй сфері є така штука як технічний борг. Спробую пояснити суть для не-технарів.
Ви робите якийсь проект (продукт), не важливо, це комп’ютерна програма, будинок чи автомобіль. Як правило, дана проблема виникає, коли необхідно виготовити продукт у стислі терміни чи за дуже обмежену кількість грошей. Для розробки продукту із заданими параметрами необхідно витратити певну кількість матеріалів, дотриматись певних технологій, і провести певну кількість годин роботи. І от коли тиснуть терміни, то приймається рішення «зрізати кут» і замість грамотного (правильного) підходу зробити хоч якось, аби продукт можна було завершити. І це спрацьовує — продукт завершується і здається в експлуатацію. Але ось цей «зрізаний кут», просте (спрощене) рішення замість грамотного і створює т. зв. технічний борг — ви думаєте що зекономили години роботи, матеріали, технології — але насправді ви просто взяли кредит і рано чи пізно цей кредит доведеться погашати, ще й з відсотками.
У програмуванні це якесь спрощене рішення, яке вилазить боком коли, наприклад, при майбутній модернізації програми вам доведеться вкласти в декілька разів більше годин роботи ніж якби з самого початку код був написаний грамотно. У будівництві це може бути недотримання технологічних норм відстоювання проміжних конструкцій (бетон, насип і т.п.), що виливається у зменшений термін експлуатації готової конструкції. У виробництві авто це може бути недотестований двигун, який потім доведеться масово міняти по гарантії. Прикладів безліч.

Сама по собі наявність боргу не є смертельною. Дуже часто краще взяти такий борг і випустити напівживий продукт аби, наприклад, застовбити ринок і потім вже довести все до ладу з отриманих прибутків. Головне — не дурити самих себе і розуміти, що борг є і його потрібно погасити.

Небезпечним є інший підхід — взяти борг і робити вигляд, що його нема. У такому випадку ви ризикуєте, що одного прекрасного дня вся конструкція, яку ви так довго будували, впаде вам на голову — у прямому чи переносному сенсі.

Так от. Є така штука як історичний борг. На жаль. Коли Кравчук безкровно вивів Україну з під окупації Московією (на той час — СРСР), тоді, і всі наступні роки, ми сприймали незалежність як данність. Але 2014 рік показав, що імперія нікого безкоштовно не відпускає, що за незалежність необхідно воювати. Кравчук — геній. Але от подальше нерозуміння наявності історичного боргу призвело до втрати величезної території і великої кількості людських життів. Якби ми розуміли наявність боргу, то готувалися б до моменту оплати краще.

І я бачу, що те саме нерозуміння присутнє у білорусів — вони «хочуть миру» («лішь би нє било войни» — це ж на Донбасі і в Криму так казали в основному), вони «не хочуть Майдану» (хоча події у Жодіно (БелАЗ) — де люди викликали мера на розмову — це і є класичний Майдан). Хотіти миру — нормально. Але ненормально ігнорувати реальність. А реальність така, що Білорусь теж безкровно вийшла зі складу імперії (до речі, білоруси мають дякувати тому ж таки Кравчуку), однак… імперія нікого безкоштовно не відпускає ...