Стара байка.

Люди можуть бути різного походження, гарне виховання, освіченість може проявлятися не лише у словах, але і у вчинках. Часом поступаючи малим, ми можемо добути більше переваг у вигляді пошани.

Кінь і осел зустрілись на вузенькому мостику. Кінь каже ослові:
— Дай мені дорогу!
А осел вперся, ні з місця, і каже:
— Дай ти мені дорогу, я гідний тебе.
— Замовчи, нікчемо, — гордовито промовив кінь, — оно вигадав собою вихвалятися! Дурнішого за осла на світі немає. Не дарма у людей приказка склалась: «Дурний, як осел!» А кінь — розумна істота: я чоловікові приношу велику користь. Коней вчать нарівні з солдатами, і вони все дочиста розуміють, а ти що — дурний, як пробка.
— А ти хоч і розумний, зате богу противний, — каже осел, — ти такий ненажерний, що тобі корму ніколи не настачиш. Коли ховавсь Ісус Христос в яслах від розбійників, так ти все сіно пожер, йому нічим було прикритися і бога прогнівив цим, а я хоч і дурний, зате угодний богу. На мені божа мати їхала у Єрусалим, а ти що… Кінь має ослові поступатись і коритися.
Ото вони сперечалися, сперечалися, один одному дороги не давали. А далі кінь із гордості кинувсь напролом, щоб збити осла з мосту, а самому пройти. Осел теж подався уперед, — і обидва полетіли у воду. Впали в рівчак і ніяк не можуть вилізти.
На той час біг по місточку собака, розпитав, з якої причини вони попадали, і сказав їм:
— Обидва ви дурні, гордість і тупість — між собою брати. Якби один з вас був чемний, дав би іншому дорогу, то все було б по-доброму.