Можливість отримання дешевих кредитних коштів дуже важлива і для окремої людини, і для будь-якого бізнесу.
У всіх розвинених країнах кредит є основним джерелом коштів для вирішення житлових проблем, придбання автомобіля, інших дорогих товарів. Кредитні кошти дають можливість підприємцеві розширити свій бізнес, не чекаючи роками накопичення коштів.
Громадяни України пам’ятають, як активно розвивалося в нашій країні банківське кредитування в 2004-2008 роках, коли кредити пропонувалися на кожному кроці, а процентні ставки за користування кредитними коштами впевнено знижувалися.
На жаль, наступні роки показали, що країна була не готова до такого стрімкого зростання кредитування. Після економічної кризи 2008-го і подій 2014-го років доходи населення і бізнесу значно впали, а курс гривні істотно знизився – і це при тому, що велику кількість кредитів було видано у валюті.
Крім того, кредитори з жахом усвідомили, що стягнути проблемний кредит навіть з платоспроможного позичальника або забрати хоча б застави в нашій країні дуже проблематично.
Неоднозначні норми законодавства, високий рівень корумпованості судової влади і виконавчої служби, слабка робота правоохоронної системи призвели до того, що банківська система так і не змогла повернути більшу частину виданих кредитів.
В подальшому половина банків країни збанкрутували або ж були ліквідовані, а у більшості уцілілих банків відсоток проблемної заборгованості в кредитних портфелях зашкалює.
При цьому дуже важливо розуміти, що проблема неможливості повернути видані кредити – це проблема не тільки для банків. Це проблема кожного жителя країни, бо всі збитки, отримані банками, в результаті закриваються грошима державного бюджету, тобто грошима, які могли бути направлені на підвищення пенсій, соціальних виплат, зарплат учителям і лікарям, на дороги, лікарні, армію і т.п.
Замість цього гроші спрямовуються на виплати вкладникам ліквідованих банків і на закриття мільярдних збитків державних банків.
Крім того, неможливість стягнути надані кредити з платоспроможних позичальників дуже сильно позначається і на вартості кредитних ресурсів.
Банки змушені максимально закладати ризик неповернення, пов’язаний з проблемами законодавства і рівнем корупції, у процентні ставки за кредитами.
В результаті хороші позичальники змушені платити високі відсотки або взагалі відмовлятися від використання кредитних коштів у зв’язку з їх дуже високою ціною.
Ухвалений Верховною Радою в липні 2018 Закон України № 6027-д «Про внесення змін до законодавчих актів України з метою відновлення кредитування» був підготовлений за активної участі українських банків і спрямований на те, щоб усунути частину прогалин у законодавстві, які дозволяли позичальникам уникати необхідності повертати кредити.
Найбільш важливими нормами Закону можна назвати:
1. Зміни в Цивільний кодекс, що стосуються відповідальності поручителя та терміну дії поруки.
Чинні до цього норми Кодексу дозволили багатьом власникам компаній, які поручалися за виконання їхніми підприємствами зобов’язань за кредитними договорами, домогтися в судах визнання своїх договорів поруки припиненими.
Поручитель просто заявляв, що останню додаткову угоду до договору поруки він не підписував, і чий підпис на ній стоїть, він не знає, а суд знаходив купу підстав для того, щоб вирішити, що підпис дійсно не його.
А норма Цивільного кодексу дозволяла визнати весь договір поруки припиненим у випадку, якщо поручитель не погодив зміни, які були внесені в кредитні договір. Іншими словами, людина підписувала договір поруки і декілька додаткових угод до нього, а потім визнавала у суді один підпис на додатковій угоді недійсним, після чого вона була нічого не винна.
Закон № 6027-д передбачає, що у разі внесення змін до кредитного договору без згоди поручителя зобов’язання поручителя залишаються чинними в обсязі, що існував до внесення цієї зміни в кредитний договір.
Також Закон збільшує строк, протягом якого кредитор може подати позов до поручителя, з 6 місяців до 3 років з моменту виникнення вимоги до боржника. Раніше кредитори часто втрачали можливість стягнення заборгованості з багатьох поручителів у зв’язку з тим, що поки вони домовлялися з боржником про можливі схеми погашень заборгованості, 6 місяців вже спливали.
2. Зміни в Цивільний кодекс, що стосуються відповідальності поручителів і заставодавців-третіх осіб у разі ліквідації боржника-юридичної особи або смерті боржника-фізичної особи.
Швидка процедура ліквідації юридичної особи із заборгованістю перед кредитором, забезпеченою майном третьої особи, дозволяла власнику юридичної особи уникнути необхідності повертати кредит і віддавати заставне майно.
Оскільки юридичну особу було ліквідовано, то її заборгованість вважалася погашеною, і, відповідно, стягнення цієї заборгованості з поручителів і заставодавців ставало неможливим.
Закон № 6027-д вносить в Цивільний кодекс норми, згідно з якими ліквідація боржника – юридичної особи або смерть боржника – фізичної особи не призводять до припинення зобов’язань поручителів і заставодавців перед кредитором.
3. Зміни в Закони України «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зміни, що вносяться, трохи спростять кредиторам процедуру використання іпотечного застереження в договорах іпотеки, яке, згідно з нормами Закону України «Про іпотеку», дозволяє кредитору зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки або самостійно продати предмет іпотеки.
Дана норма Закону України «Про іпотеку», мета якої – дати можливість кредитору швидко повернути проблемну заборгованість за рахунок заставного майна – хоч і існує, але на практиці використовується рідко, бо існує багато юридичних лазівок, що дозволяють суду або Міністерству юстиції визнати факт використання цієї норми Закону незаконним.
В результаті більшість нотаріусів в країні взагалі не готові здійснювати реєстрацію майна на підставі іпотечних застережень, оскільки бояться, що Міністерство юстиції отримає привід відключити нотаріуса від реєстру речових прав на нерухоме майно.
4. Зміни в Закон України «Про дорожній рух» про заборону реєстрації транспортного засобу, що перебуває у заставі без згоди заставодержателя.
Перелічені та інші зміни, які вносить Закон України № 6027-д у чинні законодавчі акти, однозначно є дуже важливими і дійсно можуть знизити ризики кредитування в країні, але, на жаль, вони не вирішують існуючих проблем з поверненням проблемних кредитів.
В першу чергу хотілося б звернути увагу, що Верховна Рада так і не проголосувала у другому читанні Кодекс про банкрутство, ухвалений у першому читанні навесні цього року. Судячи з усього, голосування буде перенесено на осінь, а це архіважливий закон, оскільки існуючий закон про банкрутство дозволяє боржникам роками не платити за кредитами і продовжувати вести діяльність.
Мільярдні борги банкам, і в першу чергу державним банкам, не повертаються, бо основні боржники країни пішли у процедури банкрутства.
Ухвалення Кодексу про банкрутство сьогодні входить в перелік основних вимог Міжнародного валютного фонду і Світового Банку України, від виконання яких, в тому числі, залежить подальше надання кредитів країні. Але українські депутати не поспішають ухвалювати цей Кодекс, оскільки часто саме їхні підприємства або підприємства людей, інтереси яких вони представляють у парламенті, і є тими найбільш проблемними боржниками банків.
Оригінал матеріалу читайте тут.