Катерина Рожкова: Якщо Приватбанк зупинити, клієнти до нього вже не повернуться

Стабільна ситуація в економіці допомагає фінустановам. Інфляція досягла показника в 5%, доходи українців зростають, а підприємства готові брати кредити.

Але ось питання: як довго все це може тривати? У НБУ стверджують, що час рекордних прибутків банків добігає кінця. Так що розслаблятися не варто.

Згідно з результатами стрес-тестів, які провів регулятор, зараз проблемні банки можна перерахувати на пальцях. Але що неприємно: у їх число затесалися і найбільші гравці з державним капіталом. Якщо ситуація в економіці зміниться не на краще, а це цілком імовірно, гроші на їх капіталізацію доведеться шукати в держбюджеті — тобто в наших з вами кишенях.

Є й інші ризики. Україна домовилася з МВФ про укладення нової програми. Але щоб отримати гроші, уряду доведеться виконати ряд умов. Одна з головних — зробити так, щоб на ринок не повернулися банки-зомбі, а націоналізований Приватбанк — не потрапив в руки Ігоря Коломойського.

Про те, як виконати цю умову, і наскільки міцна стабільність на фінансовому ринку, в інтерв'ю «Мінфіну» розповіла перша заступниця голови правління Національного Банку Катерина Рожкова.

Кредит МВФ

— Україна і Міжнародний валютний фонд в принципі домовилися про нову програму співробітництва обсягом $5,5 мільярда на 3 роки. Але поки що тільки на словах. Коли можуть бути улагоджені всі формальності щодо цього питання, і Україна отримає перший транш?

— Минула програма була досить проста і коротка — вона повинна була підтримати Україну між виборами. Тепер ми говоримо про нову. Список вимог, які Україні потрібно виконати для її підписання, виглядає дещо інакше. До старих умов, які ми не виконали, додався ряд нових.

Щоб вийти на Раду директорів МВФ, підписати меморандум і отримувати гроші від Фонду, Україні потрібно виконати кілька prior actions. Зрозуміло, що цього року часу у нас вже немає — питання відкладається на наступний рік. Чи є перенесення чимось страшним? Відповідь — ні. Українська економіка виглядає найкращим чином за останні «надцять» років. Всі параметри на відмінному рівні — інфляція, резерви, співвідношення держборгу до ВВП. Міжнародні інвестори дуже уважно дивляться на ці показники. І чим вони кращі, тим дешевше ми можемо позичати гроші. Це означає, що Міністерство фінансів менше витрачає на обслуговування держборгу і дефіцит держбюджету не зростає.

Ось зараз лунають закиди, що Україна будує «піраміду з держоблігацій». Ми вже жартуємо між собою і називаємо її паралелепіпедом. Насправді, піраміда — це коли ти позичаєш все частіше і дорожче, а терміни позик скорочуються. А коли ти позичаєш дешевше і на довше — це не піраміда, це заміщення дорогого і короткого ресурсу більш дешевим і довгим. Україна рухається до того, щоб скоротити витрати держбюджету на обслуговування боргу і поступово робити реформи.

Ми часто повторювали, що для нас співпраця з МВФ — це не тільки про гроші. Це якір для реформ, сигнал для інвесторів. МВФ у посткризових країнах — це як знак якості. Якщо країну кредитує Фонд, значить, вона рухається правильним шляхом, її можна кредитувати, інвестувати в її боргові папери. Далі повинні слідувати реформи, завдяки яким в країну прийдуть прямі іноземні інвестиції. А це вже дасть зростання економіки, робочих місць тощо.

— У 2020 році Україну чекають великі виплати зовнішнім кредиторам. Перші значні платежі уряд має зробити у березні. Ми впораємося, якщо до того часу МВФ не дасть нам кредит?

— Наступного року Україна повинна виплатити близько $6 млрд за зовнішніми позиками, ще $2,8 млрд — за валютними внутрішніми боргами. І ще близько 129 млрд грн, з урахуванням відсотків, заплатити за внутрішніми гривневими зобов'язаннями Мінфіну.

Але проблем бути не повинно. Ми бачимо, що Мінфін проводить аукціони з розміщення ОВДП і кожен раз ставка стає все нижче. Чому? На наші цінні папери дуже високий попит. Інвестори бачать, що економіка йде правильним шляхом. До того ж, валютну зовнішню заборгованість Мінфін поступово заміщує внутрішнім гривневим ресурсом, щоб уникнути валютних ризиків. Плюс — золотовалютні резерви зростають. Тільки з початку грудня Нацбанк викупив з ринку $1,4 млрд. Тобто у нас є «подушка безпеки», яка дозволяє більш упевнено дивитися в наступний рік.

Читайте також: Рекорд року. За минулий тиждень НБУ викупив на міжбанку $565 мільйонів

— Але якщо отримання траншу буде відкладатися знову і знову, то і кількість охочих вкласти гроші в держборг України зменшиться, і ставки за запозиченнями доведеться знову підвищувати…

— І в НБУ, і в Кабміні, і в Офісі Президента є розуміння, що реформи, про які ми говорили з Фондом, необхідно проводити. Нам потрібен Меморандум з МВФ, щоб цей «знак якості» був не вербальним, а справжнім.

— Які prior actions Україні залишилося виконати?

— Наприклад, Фонд хоче, щоб у нас запрацював ринок землі. Для України це ресурс, який здатний підняти економіку. МВФ не важливо, хто отримає право купувати землю, лише резиденти України або іноземці теж. Головне, щоб з'явилася можливість інвестувати і інвестиції були захищені.

Якщо ж говорити про фінансову сферу, то це законопроект № 2571, який нещодавно подав у Раду Кабмін. У ЗМІ його називають «антиколомойським», але це помилка. Він зовсім не про Коломойського. Ми працювали над цим документом дуже довго. Просто деякі речі збіглися.

«Антиколомойський» законопроект

— МВФ хоче гарантій, що банки, які раніше були визнані неплатоспроможними і знаходяться в процесі ліквідації не повернуться на ринок. І, головне — що Приват не повернеться до колишніх власників навіть у тому випадку, якщо українські суди визнають націоналізацію незаконною…

— Такий закон був потрібен ще у 2015−2016 роках, коли з ринку виводилася велика кількість банків. Законодавство, яке зараз регулює ці питання, писалося в період, коли на ринку не було банкрутств. Воно було і залишається суто теоретичним. Коли ми почали застосовувати його на практиці, виявилося, що є багато моментів, які не дозволяють Нацбанку і Фонду гарантування оперативно реагувати та приймати рішення. Законопроект це змінює. Не можу сказати, що він дає більше повноважень Нацбанку. Але вони виписані чіткіше.

Читайте також: Нові факти у справі Приватбанка. Чим закінчаться суди

Важлива норма документа — визнання банку банкрутом і ліквідація фінустанови — процеси незворотні, їх не можна повернути назад. Якщо ФГВФО вже виплатив гроші вкладникам, а завтра власник банку подає до суду і вимагає зупинити ліквідацію — що має відбуватися далі? Вкладники повинні повернути гроші Фонду гарантування? Або хтось інший повинен віддати ці гроші ФГВФО?

Точно так само не можна скасувати продаж банку новому власнику. Візьмемо, наприклад, неплатоспроможний Астра Банк, який був сателітом Дельта Банку Миколи Лагуна і був, по суті, «пустушкою». У 2015 році банк був визнаний неплатоспроможним, Фонд гарантування його продав. Тепер він працює під назвою Агропросперіс — входить до міжнародного холдингу і спеціалізується на обслуговуванні невеликих сільськогосподарських підприємств. У нього прекрасні кредитні програми для фермерів, прекрасний портфель. Але екс-власники подали до суду і вимагають визнати продаж недійсним і повернути їм банк. Виникає питання — що і кому тепер повернути? З банку — «пустушки» було створено фактично новий банк, який кредитує реальний сектор економіки. Виходить, що тепер потрібно повернути новому акціонеру гроші, які він вливав у капітал, компенсувати всі інтелектуальні інвестиції. А банк доведеться знову віддати у ФГВФО? Це тупикова ситуація.

Тому законопроект № 2571 — це, в першу чергу, закон на перспективу. Щоб у майбутньому процеси визнання неплатоспроможності банку, його продажу або ліквідації проходили більш просто і зрозуміло. Крім того, ми хочемо встановити механізм захисту власників фінустанов, які будуть визнані неплатоспроможними.

— Як саме він буде працювати?

— Зараз в законі «Про систему гарантування» є норма, згідно якої власник одержує компенсацію в розмірі суми, яка залишилася після продажу всіх активів і розрахунків з кредиторами банку. Зокрема, такий механізм спрацював у випадку з Держзембанком і Класик Банком.

Законопроект № 2571 вдосконалює цю процедуру. Алгоритм наступний: Нацбанк визнає банк неплатоспроможним, установа відправляється у ФГВФО і той визначає, що з ним далі робити. Власники не зможуть зупинити процес банкрутства та ліквідації фінустанови через суд. Але якщо екс-власник вважає, що йому було завдано збитків, він може звернутися до суду і вимагати компенсацію. Її розмір буде розраховуватися як різниця між вартістю активів і зобов'язань, які були в банку на момент визнання неплатоспроможним. Наприклад, якщо у банку було залучених коштів на 80 одиниць, а кредитів він видав на 100 одиниць — власник може вимагати виплатити йому 20, що залишилися. Але всі розрахунки повинен підтвердити аудитор. Якщо суд прийме рішення на користь екс-власника, держава компенсує йому шкоду.

— Скільки часу відводиться на те, щоб оскаржити рішення НБУ?

— Екс-власники можуть подати позов і оскаржити рішення Національного банку протягом 90 днів.

— Чи не занадто короткий термін?

— Багато хто говорить, що цього мало. Давайте дискутувати. Ми грунтувалися на нашій практиці, коли з одного і того ж банку йде лавина позовів, які затягують процес на роки. Якщо народні депутати вирішать збільшити термін на оскарження — не проблема. Головне, щоб все було цивілізовано і прозоро.

— У фінансовому комітеті ВР також незадоволені і формулою, за якою розраховується сума компенсації власникам неплатоспроможних банків. Мовляв, при таких розрахунках вона може вийти негативною…

— Глобально є одна причина, за якою НБУ виводить банк з ринку, — це брак капіталу. Якщо у банку є капітал і нормальні активи, проблема з ліквідністю завжди вирішувана. У НБУ є для цього достатньо інструментів. Якщо капіталу немає, то нічого й повертати власнику. Це справедливе рішення. Хоча були прецеденти, коли банки виводилися через непрозору структуру власності, коли не було питань до фінансового стану. В таких банках був позитивний капітал, і власники таких установ можуть потенційно отримати компенсацію.

Приватбанк

— Але все ж, найболючіша точка зараз — ситуація з Приватбанком. Яким чином закон допоможе врегулювати її, якщо держава програє і суд все ж визнає націоналізацію Привату незаконною?

— Ми не писали цей закон під Приват, і безпосередньо він ніби як нічого і не дає. Проект ще раз підкреслює, що рішення, прийняті в процесі виведення банків з ринку, не можна зупинити. Стаття 41 чинного закону «Про систему гарантування» чітко обумовлює, що банк, який націоналізований у відповідності з цим законом, не може бути повернений попереднім власникам. Тому ця норма вже існує в чинному законодавстві.

— Так, але вона працює тільки у випадку, якщо націоналізація була законною і проведена без порушень. А якщо суд вирішить, що ні… У вас є план дій на цей випадок?

— План є. В цьому випадку відбудеться двостороння реституція і Приватбанк знову опиниться у Фонді гарантування. Ось тут і будуть потрібні норми законопроекту, які допоможуть провести всі процедури швидше. Ви ж розумієте, що банк такого розміру не можна ліквідувати, інакше ми дестабілізуємо всю фінансову систему. З ним доведеться щось робити — можливо, передавати активи і пасиви, можливо, — створювати перехідний банк. Але при цьому Приватбанк повинен продовжувати працювати. Банк — це як доменна піч: якщо її один раз загасити, то знову розпалити вже не можна. Так і Приват. Якщо його зупинити, клієнти до нього вже не повернуться. А це означає виплати, відтоки за системою, інфляція тощо.

— Як ви оцінюєте шанси прийняття проекту?

— В законі близько 100 статей і, звичайно, народним депутатам треба його прочитати. Я знаю, що в принципі члени парламентського комітету з фінансів підтримували ідею про неможливість повернення виведених з ринку банків колишнім власникам. Нам потрібно буде зустрітися і розповісти, які ідеї НБУ хотів вкласти в проект. Можливо, для їх досягнення знайдуться альтернативні шляхи, якісь компромісні варіанти. Дуже сподіваюся, що ця робота почнеться на початку наступного року. Але жодних гарантій щодо термінів прийняття документа немає.

— Якщо Рада не встигне з прийняттям закону і суд визнає націоналізацію незаконною. Як буде діяти Нацбанк?

— Треба розуміти, що крім можливого рішення адміністративного суду, є ж ще справа в господарському суді про повернення акцій Приватбанку. На це потрібен якийсь час. Звичайно, на таке рішення ринок відреагує негативно, і у нас вже є план з підтримки фінансової стабільності в системі. З цим ми точно впораємося.

Далі повинна бути обопільна реституція — якщо скасують націоналізацію, значить буде анульована докапіталізація Привату. Значить НБУ ухвалить рішення про його неплатоспроможність і, за чинним законодавством, звернеться до Кабінету Міністрів. І оскільки Приват — системно важливий банк, ми будемо пропонувати прийняти рішення про його націоналізацію.

Навіть якщо суд поверне акції Привату Коломойському, у нас в регулюванні є норма, яка дозволяє регулятору позбавити акціонера банку права голосу, якщо він не пройшов узгодження в Нацбанку.

— Припустимо, сталася реституція, Приват визнаний неплатоспроможним. У цьому випадку наслідки очевидні — втеча клієнтів, відтік вкладів… Як будете рятувати банк?

— На сьогодні у нас досить широкий і апробований інструментарій для того, щоб підтримати банк, не допустивши глобальної паніки на ринку і зберегти фінансову стабільність.

Звичайно, в шоковій ситуації однозначно доведеться вводити якісь обмеження, щоб завтра всі 170 млрд депозитів не вилилися нам на ринок. Адже в цьому випадку ми б відразу забули про інфляцію 5% та запозичення Мінфіну під 10% сьогодні і очікуваних 8% завтра.

Не буде нового закону, отже, будемо робити якісь інші дії, щоб ФГВФО в цьому випадку не зупиняв звичайні роздрібні платежі. Цього не можна робити. Якщо буде рішення, що банк знову піде під націоналізацію, ми будемо готові підтримувати його ліквідністю. У нас є інструментарій, щоб збалансовано утримати ситуацію. Але мені б не хотілося це все проходити знову. Це все одно буде серйозний стрес для ринку.

— А як відреагує МВФ, якщо закон не буде прийнятий? Ні меморандуму, ні траншу не буде?

— Закон повинен бути прийнятий до того, як ми підпишемо меморандум, який буде винесено на раду директорів Фонду.

Я вже говорила, що гострої потреби в коштах Фонду зараз немає. Але я сподіваюся, що закон буде прийнятий і Україна виконає свої зобов'язання перед МВФ. Якщо ми, досягнувши в грудні попередніх домовленостей, протягом розумного періоду не будемо їх виконувати, то інвестори відчують себе некомфортно.

Крім того, не можна змінювати ті норми проекту, які узгоджувалися з Фондом. МВФ також розцінить це як невиконання обіцянок.

На щастя, зараз всі органи влади розуміють, що нам потрібна співпраця з Фондом, а МВФ, в свою чергу, не висуває умов, які для нас були б нездійсненні.

— Які ще важливі новації є в документі?

— Він змінює порядок розгляду судових справ про банкрутство банків. Ця категорія справ досить складна, їх розгляд часто потрібно починати з того, що суддям доводиться роз'яснювати основи банківської справи — що таке капітал, що таке базельські принципи тощо. Тому колись була ідея створити для розгляду такого роду фінансових справ спеціальну палату суду. Вона реалізована не була. І в результаті наші справи потрапляють до судів різних інстанцій, де рівень підготовки суддів абсолютно різний, вони далеко не завжди розбираються у фінансовій сфері. І цим часто користуються колишні власники банків-банкрутів.

Тому законопроект пропонує розглядати такі справи у Верховному Суді як суді першої інстанції. А апеляція чи касація будуть проходити у Вищій палаті Верховного Суду. Це повинно підвищити і якість, і швидкість розгляду таких справ. І якби цей документ був ухвалений сьогодні, справу Привату та інших банків-банкрутів потрібно було б передати до Верховного суду.

Документ також спростить для ФГВФО процедуру створення перехідного банку.

— До речі, ви знаєте, що депутат Дубинський готує альтернативний законопроект?

— Я знаю, що він багато критикував наш. Наші критики нам не вірять, але у нас абсолютно немає завдання обмежити чиїсь права. Ми хочемо, щоб процес був цивілізованим. І якби не історія з Приватбанком, то можна впевнено сказати, що цей закон писали на майбутнє, адже банкрутства банків час від часу трапляються. І для цього не потрібна світова криза. І це має бути врегульовано так, щоб мінімально постраждали вкладники, держава та акціонери. Як це зробити — давайте обговорювати.

Привілеї Ощадбанку

— Цей же законопроект № 2571 передбачає, що з 1 липня 2020 року Ощадбанк приєднається до ФГВФО. Це позбавить його вкладників привілеї — 100%-ї гарантії за депозитами на будь-яку суму, а не тільки до 200 тис грн. Ця гарантія перестане діяти тільки для нових вкладів?

— Так, всі депозити, які були розміщені до 1 липня, будуть гарантуватись у повному обсязі до закінчення строку договору, після цієї дати — у розмірі гарантованої суми (зараз 200 тис. грн).

Правильна міра. З точки зору Нацбанку такі зміни — питання конкурентності середовища. Адже внески до ФГВФО — це додаткові витрати банків на депозити. І, зрозуміло, що вони їх враховують при розрахунку реальної ставки. Виходить несправедлива ситуація, оскільки в Ощадбанку цих витрат немає.

Інше питання — це ефективність самого Ощадбанку. В останні роки він дуже багато зробив, але він продовжує залишатися неефективним. Державний банк — це форма власності, але вид діяльності — це комерційний банк. Він апріорі повинен бути ефективним і вибудовувати свою політику, не маючи преференцій, і конкурувати з іншими банками за рахунок якості послуг, якихось ноу-хау для клієнтів тощо.

Також не варто забувати, що в 2018 році Кабмін схвалив стратегію розвитку держбанків. Вона передбачає залучення в капітал, в тому числі і Ощадбанку, міжнародного інвестора. Вона повинна допомогти зробити з «пострадянського» банку структуру світового рівня. У цьому випадку банк перестане бути 100% державним. Як з цим бути? Міжнародних інвесторів цікавлять однакові умови роботи на ринку. Вони не можуть заходити в інституцію, яка сьогодні має преференції, а завтра їх можуть забрати. Тому Ощадбанк повинен приєднатися до ФГВФО до того, як, в його капітал зайде міжнародний інвестор. Тоді ніяких сюрпризів у майбутньому чекати не доведеться.

— Є попередні розрахунки, скільки Ощадбанку потрібно буде заплатити за приєднання до Фонду?

— Перший внесок — це 1% від статутного капіталу — 495 млн грн. Набагато більше навантаження — регулярні внески, які йому доведеться платити у Фонд. Це за попередніми підрахунками на 1 жовтня цього року — 334 млн грн на квартал. Ці цифри ми передали Фонду гарантування і Ощадбанку. Можливо, буде мова про плавне входження Ощадбанку до Фонду і поетапне внесення внесків. Щоб ми не прийшли до ситуації, коли Ощад стане учасником ФГВФО, але Міністерству фінансів доведеться його докапіталізувати.

— Зараз в Ощадбанку не так багато козирів у конкуренції з іншими банками. Якщо держава не гарантуватиме всю суму депозиту, у банку зростуть витрати і ставки за вкладами впадуть, чи не призведе це до відтоку депозитів?

— У разі необхідності ми завжди можемо підтримати Ощадбанк ліквідністю. Це взагалі не обговорюється. Але мені здається, це просто надумані міфи.

Є дуже багато клієнтів, які історично обслуговуються в Ощаді. Держбанки всі попередні роки мали преференції — при виплаті пенсій, субсидій, в програмі «Картка киянина» тощо. Крім того, більшість клієнтів — досить інерційні. Ті, хто вже звик до якогось банку, не будуть поспішати його змінювати. Не варто забувати і про те, що в Ощадбанку велика мережа відділень і тому жителям невеликих міст може бути зручно обслуговуватись саме в ньому.

Важливо і те, що зміни не призведуть до того, що умови обслуговування в Ощадбанку стануть гіршими, ніж в інших установах. Якби всі платили 13% річних, а Ощад — 9%, тоді, ймовірно, почався б відтік. Але ми говоримо, що умови стануть такими ж, як у інших банків. Тому причин йти з Ощаду не буде. Подивіться на банки з іноземним капіталом, які практично нічого не платять за депозитами в іноземній валюті. У них ставки у валюті 0,5% річних, і відтоку немає.

Читайте також: Ощадбанк збирається закрити до 600 відділень

Зараз потрібно говорити не про потенційний відтік клієнтів, а про те, що участь у ФГВФО допоможе Ощад притягти іноземного інвестора і швидше модернізуватися.

Про депозити. Гривня або валюта

— Національний банк різко знизив облікову ставку. Прикладу регулятора дотримуються і банки. Наприклад, ставки за депозитами дуже помітно впали в Приваті…

— Наше завдання не просто приймати рішення і чекати, доки ринок їх прочитає. Тому ми написали листа наглядовим радам, правлінням банків — не тільки Привату, але і всім іншим, хто «зашкалював» за депозитними ставками. Зрештою Приват відреагував, Ощад ще ні. До речі, ми це робимо не вперше. Ми пишемо такі листи щоразу, коли змінюємо ставку. Навіщо ми це робимо, зрозуміло: підуть вниз ставки за депозитами, почнуть дешевшати кредити.

— А відтоку вкладів не буде, якщо ставки почнуть різко падати? Не боїтеся, що гривня піде на валютний ринок — адже долар зараз дешевий.

— І що? Ставки за депозитами в доларах, якщо не брати Укрексім і Ощад — 1−1,5% річних, а в гривні — нехай впаде до 13%, але різниця все одно значна. Тому я не бачу економічного сенсу в тому, щоб забирати гроші з банківської системи при економічно обґрунтованому зниженні депозитних ставок. Люди не зароблять, а втратять, якщо будуть віддавати перевагу іноземній валюті замість гривні.

Розмістити депозит в надійному банку і отримати до 18,75% річних

Відсоткова ставка за депозитом повинна захистити вкладника від інфляції і дати трохи заробити. Це пасивний дохід. Якщо у нас інфляція 5% і ще 5% додатково вкладник може заробити — це 10% за депозитом. Але це не повинно бути 18%. Адже є й інша сторона: люди, які хочуть брати іпотечні кредити і кредити на розвиток бізнесу. Рентабельність у 15% — це дуже хороший показник для бізнесу. Але якщо ставка за депозитами висока, то і за кредитами теж, і тоді бізнес розвиватися не буде. А це означає — не буде робочих місць, надходжень до бюджету тощо. Люди повинні це розуміти.

Продаж держбанків

— Які у вас очікування щодо термінів повної приватизації державних банків?

— Я думаю, що на це потрібно більше двох років. Першим, безумовно, буде Укргазбанк. Вже найближчим часом Міжнародна фінансова корпорація частково увійде в його капітал. Банк зробив дійсно велику роботу, він знайшов свою соціально-фінансову місію, нішу екологічного банкінгу. З точки зору перспективи, екобанкінг — дуже важливий напрямок. Там закладена трошки інша філософія, але вона все одно комерційна.

Укргазбанк першим з держбанків розчистив свій баланс, він ефективний і прибутковий. Зараз в його капітал увійде МФК, і він продовжить удосконалювати корпоративне управління, управління ризиками. Хоча, звичайно, залишаються ще проблеми, які потрібно вирішити. У нас всі держбанки, окрім Привату, і в активах, і в пасивах занадто залежні від держмонополій, а інвестори цього не люблять. Тому Укргазбанку потрібно позбавлятися від держмонополій. Особливо від тих, які конфліктують з його бізнес-моделлю — того ж «Енергоатому». Після цього він буде готовий до того, щоб повністю виставлятися на продаж.

Питання — чи варто поспішати з повною приватизацією держбанків? Наше завдання — зробити їх конкурентними і ефективними. Інакше їх доведеться продавати з дисконтом. Крім того, щоб ми могли вигідно продати держбанки, повинна розвиватися економіка країни, щоб була потреба в кредитах, зростав ВВП. В іншому випадку, банківський бізнес не буде привабливим для покупців.

— Для Ощадбанку терміни приватизації ще більші?

— Ощадбанк потрібно буде «привести у форму», зробити його ефективним. А на це потрібні роки. Зараз наша мета — зробити його абсолютно ринковим. Мова не тільки про участь у ФГВФО. Наглядова рада має провести ревізію бізнес-моделі банку, визначити, якою вона повинна бути. Після цього банк зможе готувати бізнес-плани і рухатися до часткової або повної приватизації.

Можуть бути різні варіанти. Подивіться на Сбербанк РФ — 50% плюс одна акція належать Центробанку Р Ф, 49% — у вільному обігу на біржі. Таку структуру обрали через те, що це занадто великий банк для країни. Робити його повністю державним небезпечно з точки зору фінансової стабільності. У нас такі речі теж можуть мати місце. Подивимося, де ми опинимося з Ощадом до того моменту, як він буде готовий до приватизації. Може бути обраний будь-який з варіантів — і виведення його на фондовий ринок, продаж всіх державних акцій, або тільки якоїсь частини.

Все залежить від розміру банківської системи і від концентрації в ній. У деяких країнах, наприклад, вона дуже концентрована. У нас же я бачу різні рухи. Недержавні банки швидко підростають, багато з них мають дуже хороший потенціал. У них є всі шанси потіснити чільне положення держбанків. В залежності від цього і буде розроблятися план приватизації останніх.

Ситуація на ринку

— Чи є зараз на ринку проблемні банки, чия історія може закінчитися ліквідацією?

— Загалом, сьогодні серед 30 найбільших банків таких немає. Періодично якісь проблеми можуть виникати, але навіть стрес-тести говорять про те, що ситуація нормалізувалася.

Є декілька банків, які з року в рік демонструють за стрес-тестами погані показники. Ми бачимо там структурні проблеми з балансами, з якими потрібно працювати. Але чогось страшного ми не очікуємо. У них є можливість виправити ситуацію.

Що стосується невеликих банків, то є кілька, які викликають у нас занепокоєння. Але вони не займають якоїсь значної частки на ринку, тому серйозної загрози не представляють.

За підсумками минулого року залишалося 10 банків, бізнес-моделі яких були нежиттєздатними. Ці установи — переважно спадщина банківського «бебі-буму» 2011−2013 років. У них були порожні баланси, ефективно вони не працювали. Стратегія власників цих банків була в тому, щоб продати фінустанови, коли закінчиться криза і на ринок прийдуть інвестори. Але бізнес з продажу банківських ліцензій вже закінчився в Україні. Такої кількості потенційних інвесторів просто немає.

Деякі з цих банків зараз намагаються вийти на ринковий рівень, але це складно. По-перше, їх ніхто не знає, крім їх власників, менеджменту і Нацбанку. По-друге, незрозуміло, що вони можуть запропонувати клієнтам. Цим банкам потрібно не тільки придумати бізнес-модель і придбати технології, їм треба також навчити персонал. Момент для цього вже упущений. Можливості для старту були тоді, коли на ринку були проблеми, коли великі гравці були зайняті розчищенням балансів і відновленням після кризи. Зараз же банківська система відновилася, всі банки розвиваються, а у них не вистачає коштів, щоб зробити ривок вперед.

— Злиття може бути виходом із ситуації для таких банків?

— Якщо вони об'єднаються між собою, замість двох маленьких не дуже якісних банків з'явиться один побільше, але все так само не дуже якісний, без бізнес-моделі, без значної кількості клієнтів. Тому їм варто обирати для злиття банки побільше, які вже знайшли своє місце на ринку.

Можливо, найкращий вихід — стати фінансовою компанією. Зараз ці банки намагаються заробляти, вкладаючи гроші в цінні папери. Будучи фінкомпанією, вони зможуть робити те ж саме, але суттєво зменшать свої витрати. Впевнена, в якийсь момент власники цих установ підуть таким шляхом.

Про спліт

— Цієї осені був прийнятий закон про спліт, який віддає під контроль НБУ небанківські фінансові ринки. Як ви оцінюєте ситуацію на ринку фінкомпаній і чи варто очікувати «чистки» на ньому?

— Роботу, пов'язану із законом про «спліт», ми ведемо в декількох основних площинах. Перша — наша внутрішня трансформація, інвентаризація процесів нинішніх регуляторів і побудова дзеркальних процесів в НБУ. Це дуже копітка робота. Наша мета до середини першого кварталу 2020 року бути готовими, з точки зору організаційної структури та розуміння процесів. Звичайно, ми розраховуємо, що до нас перейдуть працівники з Нацкомісії з регулювання ринків фінпослуг.

Другий велике напрямок — це законопроекти. Зараз вже практично готовий новий закон про фінпослуги, разом з представниками сектора ми його доопрацьовуємо. Крім того, на початку наступного року ми плануємо підготувати пропозиції для ряду інших законопроектів, які будуть регулювати окремі ринки. Наша ключова ідея — це пропорційний нагляд. Для фінустанов, які не залучають кошти кредиторів, наглядова функція повинна бути мінімальною. Залишаться вимоги до ліцензування, до прозорості структури власності, до фінмоніторингу, але якщо компанія не залучає вклади населення і кошти юридичних осіб на рахунки, то фактично вона ризикує тільки власними грошима. Тому ми зосередимося тільки на нагляді за їх ринковою поведінкою і на захисті прав споживачів.

Але чим більше вкладників і ризиків, тим жорсткішими будуть вимоги нагляду. Це торкнеться страхових компаній і кредитних спілок. В світовій практиці і страховики життя, і кредитні спілки є учасниками фонду гарантування вкладів. Але щоб це зробити у нас, потрібно взяти під контроль кредитну політику КС і політику прийняття ризиків у страхуванні.

Третя частина — це поліпшення роботи на ринку. Наприклад, зараз ми спільно з USAID працюємо над вдосконаленням регулювання процедур лізингу і факторингу. Ці галузі дуже важливі для дрібного бізнесу, але зараз стикаються з труднощами. Також ми хочемо обговорити з міжнародними партнерами і банками можливість більш простого доступу до фінансування лізингових компаній.

Читайте також: Новий регулятор. Що Нацбанк обіцяє страховим компаніям і кредит-кафе

Що стосується чистки, то такого завдання ніхто не ставить. Будь-які чищення наносять удар по ринку, до нього втрачається довіра, яку потім потрібно відновлювати. Якщо регулювання буде змінюватися, ми будемо давати достатньо часу, щоб компанії мали можливість підготуватися до нових вимог.

— Нацбанк візьме під контроль і мікрофінансові організації. Регулятор вже говорив про плани змусити підопічних давати клієнтам достовірну інформацію про кредитні ставки. Чи будете ви встановлювати обмеження на ставки за кредитами, які сьогодні досягають неймовірних розмірів?

— Я не прихильник адміністративних обмежень на ринку. При обмеженні замість відсоткової ставки просто з'явиться якась додаткова комісія. Якщо є високий попит на послугу, ціна пропозиції завжди буде зростати.

Зараз і банки займаються споживчим кредитуванням. Ми їм пояснюємо, що потрібно знижувати ставки за депозитами і після цього ефективні ставки за кредитами будуть не 50%, а 40%, наприклад. Маржа залишиться все одно високою, але для клієнта вона буде більш підйомною. Зниження ставок за кредитами в банківському секторі призведе до їх зниження і у мікрофінансових організацій.

Крім того, ми висунемо до таких установ вимоги щодо розкриття інформації. Зараз там ставки часто настільки завуальовані, що клієнт не може в них зорієнтуватися.

Ми вже розробили стандарти розкриття інформації для банків, в тому числі, ми будемо контролювати прозорість і чесність їх реклами. Ці ж правила будуть поширюватися і на мікрофінансові організації. Якщо у клієнта буде однакова інформація про кредит та його ціну, йому буде простіше зорієнтуватися. Адже зараз, коли банк вказує скажімо, 46% річних за кредитом, а мікрофінансова організація — 0,01% на день, другий варіант здається більш привабливим. Хоча в реальності це може бути зовсім не так.

Адміністративні обмеження призведуть тільки до того, що частина кредитного бізнесу піде у тінь. І там він зникне з поля зору регулятора. Наша мета — цього не допустити.

Розмовляли: Олексій Писарєв, Тетяна Очимовська

Автор:

ex-Головний редактор Тетяна Очимовська (Делл)

Пише на теми: Макроекономіка, банківський ринок, небанківські фінансові ринки