uainvestor
Зарегистрирован:
22 сентября 2011

Последний раз был на сайте:
18 апреля 2019 в 21:57
Сергей Ждан — Откуда деньги растут  RSS блога
Блог «Пенсионный капитал»: http://pensioneriya.blogspot.com/
22 сентября 2015, 22:22

Зведення з розуму за економічною наукою.

..

— Как же, как же, — отозвался Воланд, — я имел удовольствие встретиться с этим молодым человеком на Патриарших прудах. Он едва самого меня не свел с ума, доказывая, что меня нету! Но вы-то верите, что это действительно я?

М. Булгаков «Майстер і Маргарита»

..

Дещо подібне сталося зі мною не далі, як вчора під час дискусії на одному з Дніпропетровських телеканалів. Поважна Світлана, доктор економічних наук (Д.Е.Н.) з Університету імені Альфреда Нобеля, авторитетно стверджувала, що мене, як учасника третього рівня пенсійної системи України, немає, бо не існує і самого третього рівня.

А передумови були наступні.

Після телефонного дзвінка у студію бабусі, що бідкалася через малу пенсію та високі ціни, мова зайшла про соціальну відповідальність.

Так, люди старшого віку потрапили у халепу після розвалу Радянського Союзу: пенсійні внески вони робили в одній країні, а пенсію їм нараховує інша. Українська держава і досі не знайшла рішення цієї тяжкої проблеми. Його і надалі складно чекати від сучасної влади, але крім державної, існує ще спільна відповідальність молодших поколінь українців.

Проблема має два аспекти: як ми разом можемо допомогти людям похилого віку сьогодні, і як запобігти подібної участі майбутніх пенсіонерів завтра.

Почну з другого. В своїй більшості, ми розумні люди і легко зуміємо пояснити причини того жахливого стану, в якому опинились наші батьки. В той же час, нам бракує розуму здійснити запобіжні заходи, аби самим уникнути подібного стану через кілька років або десятиліть. Ми продовжуємо сподіватись на державу, розраховувати на допомогу своїх дітей і відмахуємось від розмов на подібні теми хвацькою фразою «я до пенсії не доживу».

Чекайте, але у наших батьків за Радянської влади, було набагато більше підстав покладатись на державу, вони мали не бутафорську, а справжню впевненість у своєму майбутньому. І куди та впевненість поділась? Та і виховання дітей в ті часи більше ніж зараз, відповідало принципам шанування батьків і поваги до старших поколінь. А суспільні стосунки? Можливо, тодішній колективізм був не вельми щирим, але нинішній індивідуалізм роз’єднує людей набагато агресивніше і дієвіше.

Тож висновків з чужої біди ми не зробили. Що ж, будьмо готові впустити її в свою оселю у збільшеному масштабі.

Між тим, способи самостійно забезпечити власне майбутнє є. В загальному плані, без розподілу на окремі інструменти, — це інвестування. Чому нам потрібно інвестувати, давно відомо: http://pensioneriya.blogspot.com/2014/07/blog-post_8812.html, але на заваді нам стає наше нестримне споживацтво з його небезпечними, але відтермінованими плодами.

Стосовно першого аспекту. Для сьогоднішньої допомоги бідуючим пенсіонерам, треба активно наповнювати бюджет пенсійного фонду України (ПФУ). А задля цього треба легально працювати і сумлінно сплачувати податки. Ми цього явно не робимо (а діти наслідують наші дії на 100% і навіть більше), бо за оцінками експертів, до 50% економіки України знаходяться в тіні.

Наймані працівники при цьому нишком вказують на жадібних роботодавців, а реально вважають за краще мати зайву копійку сьогодні, аніж прийнятну державну пенсію завтра. Роботодавці ж (як приватні, так і державні), в свою чергу, гучно скаржаться на непомірний податковий тиск з боку держави, а нишком дурять, як можуть, вибудовуючи корупційні стосунки з її чиновниками.

І з тиском, і з його наслідками я погоджуюсь. Але мені не зрозуміло, чому разом з тим, майже не використовуються цілком легальні податкові пільги від тієї ж держави, що стосуються недержавного пенсійного забезпечення. Якщо конкретно, то будь-якій роботодавець має право укласти контракт з недержавним пенсійним фондом (НПФ) і сплачувати до нього внески на користь своїх найманий працівників. І ці самі внески, у певних, але доволі значних розмірах, не будуть обкладатися ніякими податками. Взагалі. Докладніше про цей механізм – тут: http://pensioneriya.blogspot.com/2015/05/2015.html.

І саме на цьому місті я наражаюсь на відсіч з боку професора серйозного економічного ВУЗу. Д.Є.Н. Світлана вважає, що ця норма стосується ще не працюючого в Україні другого пенсійного рівня і виключно, приватних підприємств. А як же бути (за себе мовчу) з державною установою Національного банку України (НБУ), що має найбільший в Україні НПФ? – здивовано питаю я. А ніяк: цього не існує, бо існувати не може. У банків – свої заморочки, — підтримав колегу К.Е.Н. Кирило з іншого Дніпропетровського університету. А тут, на щастя чи нещастя для вітчизняної науки, і час ефіру вичерпався.

За лаштунками передачі дискусія продовження не мала, тому я хочу поставити кілька питань своїм читачам.

1. Викладачам і студентам Вишів. Чи дійсно університетська економічна наука не знає про існування третього рівня пенсійної системи України і про податкові пільги, що до неї додаються?

2. Власникам і управлінцям підприємств. Чому ви не допомагаєте своїм працівникам створювати власні пенсійні накопичення і не використовуєте при цьому надані державою податкові пільги? Не знаєте про таку можливість чи з інших причин?

3. Найманим працівникам. Чому ви не звертаєтесь до свого роботодавця з проханням стати вкладником НПФ на вашу користь, але з вигодою для себе? Не знаєте про таку можливість, не вірите в неї чи не довіряєте НПФ?

4. Всім читачам. На кого ви сподіваєтесь у своєму пенсійному майбутньому, на державу, дітей чи власні сили? І що в цьому напрямку робите?

Просмотров: 778, сегодня — 0
Следить за новыми комментариями

Комментарии - 13

+
0
Olgash
Olgash
23 сентября 2015, 0:12
#
1. На жаль сучасна вища освіта переповнена дОцентами та прохфесурою, яка до цього часу вживає такі категорії як «народне господарство», вважає що Україна не є країною з ринковою економікою, а амортизація — це знос. З іншої сторони, дійсних фахівців більшає. Можу Вас запевнити, що як мінімум в 4-х приватних ВУЗах Києва про третій рівень пенсійної системи знають. Крім того, включають в перелік теми дипломних робіт, присвячені пенсійній системі та роботі НПФ.
3. 3-4 роки тому мене особисто м'яко «відшили» з цією пропозицією: не хоче керівництво з цим «заморочуватися». При цьому пообіцяли, що якщо я особисто масово переконаю інших колег в перспективності цієї пропозиції, то вони повернуться до обговорення. Але не склалося: рік тому нас перевели на «сіру» зарплату, а попереду, можливо, і наступна хвиля скорочення…
+
0
Сергей Ждан
Сергей Ждан
23 сентября 2015, 11:50
#
Наразі у мене виникло ще одне запитання до менеджменту підприєвств.

5. Чи погодились би ви на співробітництво з НПФ на корупційній основі, тобто за «відкат» частини пенсійних внесків.

Звісно, корупційний відкат можна замінити на легальну комісійну винагороду. Її може отримати і посадова особа підприємстві, і лобіст з трудового колективу, і сторонній пенсійний агент, але — по закону, з оплатою податків.

Фактично, НПФ не має можливості відкату, бо 100% пенсійних внесків належать його учасникам, але засновники або обслуговуючі компанії можуть ділитись своїми прибутками.

Насправді, має бути навпаки. Той, хто розробить чи запропонує схему зі зменшення податків, повинен отримати винагороду від підприємства.

Olgash, не хочете провести подібний експеримент зі своїм роботодавцем?
+
+6
Olgash
Olgash
25 сентября 2015, 0:59
#
Шановний Сергію! Моя принципова позиція: кожен повинен займатися своєю роботою. В мої функції та хобі не входить проведення експериментів з роботодавцем, агітування колективу, продаж та рекламування будь-чого… Тим більш у такі важкі часи.
Я давно слідкую за вашим блогом і хочу зазначити:
1) Ваша стратегія, як на мене, дуже схожа на сітьовий агресивний маркетинг. На особистостей, які вже сформувалися та мають певний рівень IQ — це майже не діє. Крім того, вони, як правило задають «незручні» питання;
+
0
Сергей Ждан
Сергей Ждан
25 сентября 2015, 11:14
#
Людина не механізм, чиї функції запрограмовано при створенні. Вона має свободу вибору. Вибір — творити, покращуючи навколишній світ, свое життя, розвиватись або — просто виконувати певні іструкції, не відхиляючись ні на йоту від написаного.
Дякую, що слідкуєте за блогом.
+
0
Olgash
Olgash
25 сентября 2015, 18:00
#
Повністю погоджуюся з Вами. Мій вибір — залишити право покращувати навколишній світ за допомогою розвитку НПФ, за фахівцями.
+
0
Olgash
Olgash
25 сентября 2015, 1:02
#
2) ситуацію потрібно змінювати на іншому рівні. Наприклад, використовуючи ті ж самі ВУЗи. Тим більш, що Ви зазначили про певні проблеми з якістю фінансової освіти у Вашому регіоні. Запропонуйте свою допомогу відповідним кафедрам: стажування викладачів у НПФ (це завжди потрібно), проходження практики у НПФ студентам (з базами практик також існують проблеми); проведення відкритих лекцій в межах курсів «Фінансовий ринок», «Ринок фінансових послуг», «Фінансове посередництво» тощо. При цьому акцент у відкритих лекціях потрібно роботи не на рекламі конкретного НПФ, а саме на роз'ясненні самого механізму, переваг та недоліків.
При стабілізації економічної ситуації, нове покоління молодих керівників, можливо, скористаються перевагами НПФ.
+
0
Сергей Ждан
Сергей Ждан
25 сентября 2015, 11:16
#
Дякую за інстукції. А чим лекція краще за статтю?
+
+4
Andrey M
Andrey M
25 сентября 2015, 11:22
#
Можливістю прямого діалогу
+
0
Andrey M
Andrey M
23 сентября 2015, 11:32
#
«Після телефонного дзвінка у студію бабусі, що бідкалася через малу пенсію та високі ціни, мова зайшла про соціальну відповідальність.» — а я хотел бы спросить эту нынешнюю бабушку как она обепсечивала при социальной солидарной пенсионной системе своих бабушек что были на тот момент пенсионерами и получали в 80-90 годах по 30-40 ре пенсии и в 90-2000 по 10 у.е. пенсии! Может все таки «долг платежем красен»?! У нее есть дети — вот пускай и помогают, а то у таких вечно всем недовольных еще и дети сидят на субсидиях и кричат что им государство должно, при этом элементарно забывая что они и есть это самое государство в всех его недостатках!
+
0
Сергей Ждан
Сергей Ждан
26 сентября 2015, 23:34
#
Як казав Жеглов, «наказания без вины не бывает», але ми теж не досконалі. Не допоможемо сучасним бабусям, то історія повториться і з нами. І, як кажуть, це вже буде не трагедія, а фарс. Не знаю, що гірше.
+
0
Andrey M
Andrey M
27 сентября 2015, 10:55
#
Я веду к тому, что против солидарной пенсионной системы в пользу НПФ
+
0
Сергей Ждан
Сергей Ждан
27 сентября 2015, 11:06
#
Українці будуть чиплятися за солідарну систему до останнього. Можливо, у них теж 47 хромосом?
+
0
Andrey M
Andrey M
27 сентября 2015, 11:25
#
Мене радує що останнім часом все більше мови про не то що недосконалість, а злочинність солідарної системи.
Вірю і сподіваюсь на зміни.
Чтобы оставить комментарий, нужно войти или зарегистрироваться