Запити податкових органів про надання інформації. На що звернути увагу

Досить часто у своїй діяльності, юридичні особи та фізичні особи-підприємці потрапляють у ситуації, коли вони тримають у руках запит від державних податкових органів про надання інформації. Все вірно, податкові органи мають право отримувати інформацію у платників податків, але зарано ще почувати себе незахищеним. На ряду з таким правом контролюючих органів та обов’язком платників податків задовольняти вимоги про надання інформації, пояснень та копій документів, існують вимоги та правила за якими ті ж таки контролюючі інстанції повинні звертатися з такими запитами. Так само законодавцем передбачені випадки, при наявності яких податкові органи отримують право на таке звернення.

Перш за все, варто уважно прочитати, та перевірити посилання на яких ґрунтуються вимоги податкової. Дуже часто це загальні норми, що не містять прямих вказівок на обов’язки платника податку, або на спеціальні права контролюючих органів.

При можливості, рекомендується надати відповідь, або виконати вимоги, що не зашкодять вашому підприємству навіть у разі недостатньої мотивації у листі. Не варто забувати про те, що співпрацю з податковими органами а також комунікацію варто будувати на налагоджувати, а не навпаки. Однак щодо відомостей які мають принципове значення для компанії, варто відписати наступне.

По перше, потрібно звернути увагу податкових органів на те. Що вами сумлінно виконуються вимоги податкового законодавства України, зокрема, як вбачається з правил п.п. 16.1.3. ПКУ, товариством виконані усі зобов’язання підприємства щодо подачі до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларацій, звітностей та інших документи, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Також, звертаю вашу увагу на таке:

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), контролюючі органи мають право:

запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків), згідно п.п. 20.1.1. ПКУ.

Також, згідно п.п. 20.1.6. ПКУ, органи державної податкової служби мають право, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом. Тобто, п.п. 20.1.6. ПКУ надає органам податкової служби право отримувати інформацію та копії документів «у порядку, визначеному цим Кодексом». Цей загальний пункт кодексу посилається на спеціальні положення ПКУ, якими встановлені конкретні підстави та порядок отримання інформації і документів, отже він не містить обов’язку платників податків надавати інформацію та копії документів.

Таким чином запрошувати платників податкові органи мають право виключно для проведення перевірок (п.20.1.1).

Вимагати надання копій документів податкові органи мають право виключно: в ході проведення перевірок як доказ встановленого порушення (п.20.1.2) або у порядку та на підставах, визначених Кодексом (п.20.1.6).

Порядок надання інформації за запитами контролюючого органу регулюється статтею 73 ПКУ. Зокрема, п.73.3 ПКУ встановлює, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом.

Такий запит повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують. Також, однією із вимог щодо надсилання запиту є визначення у запиті підстав для надіслання запиту.

На ряду з цим, п.73.3 ПКУ встановлює, що письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Слід розуміти, що підпункти 1, 3, 4 кореспондують, відповідно, підстави проведення перевірок, вказані в п. 78.1.1, п. 78.1.4 і п. 78.1.9. Іншими словами, ненадання інформації в цих випадках може слугувати підставою проведення позапланової перевірки.

Підпункт 2 може використовуватись лише під час проведення перевірки, а підпункт 5 – під час проведення зустрічної звірки.

Підпункт 6 посилається на інші випадки, однак податковий кодекс не містить інших випадків, в яких надання інформації платником на запит податкового органу є обов’язковим.

У разі якщо, жодна з перелічених ПКУ підстав для надсилання такого запиту органом державної податкової служби не зазначена, та доказів її правомірності не надано, варто нагадати у своїй відповіді про те, що згідно з п. 73.3 ПКУ, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

Запит Державної податкової інспекції зазвичай, хоча й посилається на п. 78.1.1. ПКУ, але не вказує на факт можливого порушення податкового законодавства, з приводу якого пропонується надати пояснення.

Отже, зазвичай такий Запит не містить посилань на будь-які інші підстави надання інформації платником податку. Фактично, копії документів пропонується надати у зв’язку з тим, що «виникла необхідність», але це об’єктивно не є підставою для такого надання.

Виходячи з правил п.п. 16.1.5. ПКУ, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Додатково, звертаю вашу увагу на те, що будь-яка інформація, що стосується господарської діяльності товариства та визначена як комерційна, є комерційною таємницею та об'єктом права інтелектуальної власності у сфері господарювання, на підставі статті 155 Господарського кодексу України (далі ГКУ).

Стаття 162 ГКУ визначає, що суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами та вживати належних заходів до охорони її конфіденційності.

Статтею 7 Закону України «Про інформацію» на ряду з іншим передбачено, що право на інформацію, створену в процесі діяльності юридичної особи охороняється в порядку, визначеному законом.

З огляду на статтю 21 згаданого Закону, конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Статтею 11 Закону зазначається, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Отже не бійтеся запросити у контролюючих органів уточнюючу інформацію, або інформацію, здатну відокремити запитувану. Завжди відповідайте, позитивною чи негативною буде відповідь. Будьте ввічливі, та дійте у правовому полі.

З повагою,
Степанов Максим