Держпідприємництво як дзеркало відносин влади і бізнесу

Багато різних урядових структур було створено за роки незалежності. І створювалися вони по різному, від об’єктивної необхідності до особистих побажань «шановних» людей. І в цьому ряду окреме місце у Держпідприємництва, як сказав екс–голова Рахункової палати В. Симоненко, Держкомпідприємництво було лише бізнес-проектом для кожного його керівника, який діяв, догоджаючи власним амбіціям чи інтересам.

Забуваючи, що за ним стоять тисячі людей. Абсолютно точно!
Давайте розглянемо по суті. Є відносини між владною і бізнесом. Ясна річ, що вони не живуть в ізольованому один від одного просторі, а й не просто переплилися, інколи й зрослися, як сіамські близнюки. Це, як умовна піраміда, де на самому верху олігархи з владою, а нижче бізнес. Тому виникає доречне питання: для кого, для якого бізнесу створюється спеціальний державний орган? кому він потрібний?

Олігархи точно не страждають відсутністю контактів з владою на самому високому рівні, регулярні зібрання у Президента тому свідчення. Базарним торгівцям, навряд, вони працюють в іншій площині. Лишається середній бізнес — фірми й «фірмочки», власники середніх та невеликих підприємств, магазинів тощо. По логіці речей, вони повинні бути зацікавлені в існуванні такої структури, як зараз намагається переконати нас п. Бродський та за його подачою А. Клюєв. Не буду повторювати їх аргументи, про це вже написано і сказано багато. Показово інше, крім Бродського, якому мабуть скучно стало в апараті Мінекономрозвитку, без епатажних заяв, скандалів, ніхто не виступив в підтримку.
Як до речі, ніхто і не протестував коли комітет ліквідовували, як в 1996 так і в 2010 році. Виявляється не такий вже він життєво необхідний для широких мас підприємців, хоча може я щось пропустив, та офіс у мене недалеко від Кабміну, нікого з плакатами «Верніть Держпідприємництво!» я не бачив, в пресу таких заяв і звернень не читав. Значить не треба!

В дійсності проблема набагато глибше. І не тільки нинішньої урядової команди, а саме, як будувати відносини з бізнесом, не олігархами, а середнім, той який є соціально активний, якій буде боротися за свої права. Простіше простого – створити комітет, комісію чи ще щось. Правда, як не пригадати В.І. Леніна — про бюрократичний підхід до вирішення проблеми: «надо создать комитет, комиссию, где это все завговорится, заволокитится». Бюрократично наче простіше, а на практиці починають працювати закони Паркінсона. Так і з Держпідприємництвом, після зоряного часу під керівництвом Кужель – чого варта її улюблена фраза: «Я навчила чиновників розрізняти регуляторний акт від регулярного!», в інші часи нічим особливим не відрізнялося.

Тому передача функцій комітету Мінекомнорозвитку логічна. Дивне інше, чому Клюєв слухає Бродського і виступає з ініціативою відновити Держпідприємництво, кого він слухає? Яких радників? Адже ця функція для нього є прекрасна можливість замкнути на себе комунікацію між владою і бізнесом, маючи статус першого віце-прем’єра стати ключовим міністром, вести діалог в оперативному режимі вирішувати проблеми.

Проте на практиці публічного діалогу не виходить. І те, що Акімова у Шустера розказує про реформи є свідченням, що центри реформування не Кабмін, не Мінекомнорозвитку, а Адміністрація Президента. При тому, що вона говорила правильні речі, які давно треба було вирішувати, все ж згадується прислів’я: «вміли готувати, та не вміли подавати». Регіоналам треба повчитися у Томенка, ото талановитий піарщик, той би організував широку кампанію, всі б знали, що і як і де і для кого! )))

А якщо серйозно, то відсутність широкої інформації зводить нанівець зусилля урядовців. А можна трохи по іншому. Є проблеми автомобілістів, дивіться, техогляд давно став кормушкою, довіреність, що ще, та організувати зустріч Клюєва із спілкою автомобілістів, висвітити, послухати, прийняти рішення з урахуванням побажань і результат зовсім інший. А так дає «комент» чин з МВС, що міліція втрачає мільярд гривен від відміни техогляду і тут же єхидні коментарі, он скільки Могильов кладе собі в кишеню. Так же з приватизацією земельних ділянок, БТІ тощо. Нічого нового, але відсутність публічного діалогу робить такі речі програшними. А вибори не за горами.

Так що ж робити, запитаєте ви автора. Критикувати завжди простіше, і Держпідприємництво не треба. Не треба надіятись на державу, треба самим організовуватися, спілки підприємців, по галузевій чи професійній ознаці. До речі з самоорганізації й розпочинається громадське суспільство, і як у всьому світі саме такі структури відстоюють права підприємців. Прямо як в старій мудрості: «спасение утопающих, дело рук самих утопающих»!)))