Вибори. Навіщо вони нам та кому потрібні?

Немає нічого поганого в тому, аби розмовляти на ті темі, як тобі до душі. Ми народилися в незалежній країні, а з нас роблять рабів системи Гаранта. Але є одне питання, яке дуже підохить до ситуації. Воно може змусити замовчати бовтуна і розбалакати мовчуна. НАВІЩО?

Ті, котрі народилися вже в НУ не досить розуміють весь стан. Я — одна з них. Сьогодні багато політичних телевізійних програм ми переключаємо, аби не дивитись та ті пики, або не слухати дурню, що вони кажуть. Але мене мучить ще одне питання: нахєра вони викаблучуються. Політика за останні роки стала пасовиськом для психічно-хворих чоловіків та, в меншості, жінок. Але вони забули, що політика була створена для того, аби за допомогою консервативних методів вирішувати ситуації, які прямим чином стосуються БЕЗМАНДАТНИХ громадян України. В тих пик є політична недоторканість, то навіщо ім взагалі переживати за нас? Їм треба тільки, аби захистити виключно свої інтереси. Вони витрачають міліони, аби стати депутатом, потім президентом. І їх же хтось вибирає! То потім ми думаємо, ну які це дибіли обрали президентом чи парламент козлів безрогих? А ми, люди, ми винні! І хто з Вас голосував за Вітю? Тю, мої батьки голосували, а потім ше за Юлю. І зараз ми думаємо, які ми були дурні, бо вибрали саме Вітю. Пофіг на ту Юлю, але ж Гарант нічого не зробив. Що-що? Що він зробив?… тишина… Так ось!

На мою думку, вибори — це один із етапів розважальної програми багатіїв України. Вони витрачають гроші (лишні, ага) (та які ще й накрали), обіцяють народу, нічого не роблять, люди чекають-чекають, а вони відпочивають десь на Мальдівах та сміються з нас! Гаразд, відповідь на головне питання ми дали. Але Гарант нічого не гарантує.

Ваша Настя.