Мовний вандалізм

Звичайно, взаємовплив різних мов існував і існує. Окремі слова однієї мови проникають в іншу, там трансформуються або приживаються в первісному вигляді. І часто це несе позитив — в «приймаючій» мові може просто не бути аналога іншомовному слову, або те, що в одній мові можна висловити одним словом, у іншій вимагає цілого речення. Але є і зворотня сторона — часто іншомовні слова стають паразитами, які калічать мову. Або виникають цілі «суржики», як от україно-російський, який є досить поширеним у певних регіонах. На Львівщині, яка довший час була територією Польщі, відповідно деколи можна почути полонізми, як от наприклад, коли мова йде про жінку, можуть сказати «кобіта» (пол. kobieta — жінка). Також нерідко, правда переважно у сільській місцевості, можна почути польські займенники і манеру будувати речення на польський лад. Наприклад для вираження радості, замість «я тішуся», можна почути «я сі тішу» (.ja sie ciesze). Завжди вважав, що для культури спілкування правильність мовлення є невід`ємною частиною, а тому сам до таких «мовних метаморфоз» відношусь досить негативно. По можливості, стараюсь поправити співрозмовника, якщо він допускає такі або подібні. Звичайно, важливо при цьому не образити. Наприклад, спілкуючись по телефону зі знайомою з Черкащини, почув від неї, що у них «на вулиці пасмурно». Відповів, що у нас так не буває, у нас буває лише похмуро. Іншому знайомому, з яким сиділи у сауні, на слова, що він йде вдіватися, відповів, що я мабуть буду одягатися. Так само на рахунок «кобіт» — сказав колись людині, що не залишилось у нас таких, всі «вруцілі до краю своєго» (wrucili do kraju swojego — повернулися до своєї країни), одні жінки залишились.

Десь з середини 90-х до нас стали масово проникати різні англомовні запозичення. Спочатку носіями таких слів стали медійники, та «комп`ютерна братія» — програмісти, системні адміністратори, та й просто любителі «комп`ютерної сфери». Спеціально вживаю власне ці слова, так як таких слів як ІТ-спеціаліст чи «айтішник» тоді ще просто не було. Потім ця «мода» стала розповсюджуватись і за межі цих сфер, переважно серед молоді. Для мене першим таким словом стало слово «піар». Якщо сказати точніше, воно то і словом стало власне в українській мові, в англійській слова такого немає, є абревіатура PR (public relations — зв`язки з громадськістю). Як на мене, таке запозичення є виправданим — в українській мові важко знайти аналог цьому слову. Ну хіба що деколи його вживають надміру і не зовсім влучно. Одного разу, сидячи в приймальні в одній установі, почув як секретарка в розмові з колегою, сказала, що їхній співробітник «зараз піариться перед шефом».

Але з поширенням цієї моди, багато слів стали проникати в нашу мову просто без всякої потреби і змісту. Так, наприклад, один мій знайомий. розказуючи мені, як вони з дружиною відпочивали у Туреччині, сказав. що там вони пофрендились з парою з Києва. Донька моїх знайомих, збираючись зі своїм хлопцем у гості, підганяла його, говорячи, що «там піпл вже зібрався». Нещодавно тут, на форумі, спілкуючись з одним з учасників на тему плинності кадрів у банківській системі, зауважив, що замість слова «відділення» (банку), він вживає слово «бранч» (англ. branch — відділення). Не знаю, чим людині слово «відділення» не до вподоби, але постарався натякнути йому на це, написавши, що мабуть це така дань моді. (Якщо ця людина читає цей мій допис — прошу, без образ, нічого особистого, я без всякої лихої думки! ). Якось у мене в уяві мимоволі і «проект» таблички з розпорядком роботи на дверях такого «бранчу» постав.Щось приблизно таке: «Шановний піпл ! Наше бранч відкрито для вас з 9 о`клок до 18 о`клок, ланчбрейк з 13о`клок до 14о`клок. Є також зона селф-сервісу, де знаходиться банкомат, який можна юзати круглодобово».

Це, звичайно, жарт. Але я прослідковую таку особливість: коли мова йде про вживання русизмів чи полонізмів, то ставлення до цього переважно від різко негативного до нейтрального — людину можуть вважати і малограмотною і неосвіченою і чуть не ворогом і т.д. Зате от коли мова йде про англомовні «словечки» — часто це вважається або просто нормою або більше, символом якоїсь «просунутості», «сучасності», «ерудованості». І що мене обурює і тривожить — цю моду підхопили деякі ЗМІ і широко використовують її у рекламі. Наприклад, у рекламі однієї з мереж побутової техніки говориться, що у них можна придбати «гаджет на будь-який баджет». Чесно кажучи, може я з віком починаю тупити, але до мене не зразу і дійшло, що під словом «баджет» мається на увазі бюджет. Інша реклама закликає «лусни бабл і забий на трабл» — ще один «перл».

Як на мене — скажу коротко: суржик україно-англійський нічим не кращий від суржика того ж україно-російського, другими словами це такий же мовний вандалізм. Невже українські слова «подружитись», «потоваришувати», «заприязнитись» є менш милозвучними, ніж манірне «пофрендитись»? Чи в описаній вище ситуації слова «гості», «товариство», прозвучали б гірше, ніж безлике «піпл» ?

Ще один аспект. Зауважив, що деякі дописувачі (не тільки на цьому форумі), щоб показати свою зневагу, пишуть власні назви з малої букви. Наприклад, «росія», «путін». Може хтось зразу мене в агенти Кремля запише, але я так ніколи не роблю, власне з тієї от причини, що в українській мові є таке правило — писати власні назви з великої букви. Своє презирство до агресора можна виразити різними способами (не тільки словесними) і недотримання правил рідної мови — не найкращий з них. Це мені скоріше нагадує старе прислів`я: «на зло тещі виколю собі одне око, щоб вона мала кривого зятя».

Українську мову на протязі віків нищили і калічили. її зневажали і принижували. Невже тепер, коли Україна стала незалежною державою, а українська мова — державною, ми перетворимось на сірий піпл, який сам же нищить рідну мову, бездумно і без потреби юзаючи різні чужомовні словечки? Невже вони настільки пестять комусь слух, що декотрі готові відмовитись від своїх, рідних ?