Кілька слів про фінансовий лікбез

В цьому пості хотілось би підійти до питання фінансів не в ролі фахівця, вченого чи аналітика, а як звичайний обиватель.

Тим паче, для простих українців фінансових сегментів в житті більш ніж достатньо — Пенсійний фонд, банк, страхова компанія, податкова – з ними, хотіли б вони того чи ні, контактуємо регулярно. Якщо ж відійти від цих установ, а сконцентруватись виключно на фінансах однієї людини чи однієї родини, виникає питання – чи вміємо ми обходитись з нашими приватними фінансами, тобто наскільки ми фінансово грамотні? І хоча у нас в будь-яких аспектах, хай це будуть економічні чи моральні, Росію не люблять ставити в приклад (з чим я нерідко погоджуюсь), в цьому питанні її досвід якраз згодиться.

Наші східні сусіди давно зрозуміли, що економічна реалія російського життя, де  «курсове коливання = черга в обміннику», адже будь-яка зміна курсу валют в Росії (як, власне, і в Україні) відразу провокувала людей бігти міняти гроші, не є нормальною практикою, що  свідчить про фінансову безграмотність громадян. Вже років 5 як сусіди зайнялись фінансовим лікбезом населення. Так, у 2008 році 50% респондентів, які брали участь в дослідженні рівня фінансової грамотності населення, яке проводило Національне агентство фінансових досліджень, не мали достатніх знань про фінансову сфері, щоб вважати себе фінансово грамотною людиною, або ці знання були малозначними. Аналогічне опитування навесні 2012 року показало, що даний показник знизився вдвічі і тепер становить лише 23%.

Досягти таких результатів росіяни змогли завдяки відкриттю спеціалізованих організацій, наприклад, Фонду сприяння фінансової грамотності, а також державних програм, таких як програма підвищення фінансової грамотності Фінансового університету при уряді РФ.  

Кому не до вподоби приклад сусідів, можна звернутись до досвіду країн Заходу, де також проблема фінансової грамотності населення знайшла розуміння на державному рівні. Подібні Національні програми розроблені в США, Великобританії,  Австралії, Індії. Є інформація, що в Бразилії нині йде розробка аналогічної національної стратегії. Подібні кроки вже вживаються і у нас, хоча поки що на початковому етапі.  

Водночас варто зазначити, що фінансова грамотність кожного українця складається з ряду факторів. І профільна освіта, а також роль держави не є найголовнішим. Потрібно привчати себе управляти своїми особистими і позиковими коштами, вести бухгалтерію, контролювати витрати, активніше використовувати можливості Інтернет-банкінгу і безготівкових розрахунків. Важливо знайомити і своїх дітей з управлінням коштами. Звісно, можна тільки вітати появу в школах курсу «Фінансової грамотності». Все це необхідно для досягнення цілей і завдань як в короткостроковому, так і в довгостроковому періоді. Для грамотного управління своїми фінансами необхідно збирати, оцінювати і аналізувати фінансову інформацію, а також правильно застосовувати отримані знання.