Наші рейтинги

Кілька днів тому сталась цікава, хоч, на перший погляд, малопомітна подія: австралійський суд визнав винним міжнародну рейтингову агенцію Standard & Poor’s в тому, що вона вводила в оману інвесторів, надаючи найвищі рейтинги ризикованим цінним паперам і присудив сплатити на користь органів державної влади 31 млн. дол. США. Звинувачення у необ’єктивності та зловживаннях звучали вже давно, але це чи не перший випадок, коли проблеми рейтингових агентств матимуть не лише моральний, а й фінансовий характер.

З 2008 року «велика трійка» рейтингових агентств, куди крім Standard & Poor’s також входять Moody’s та Fitch, знаходиться у центрі критики, а деякі фахівці, зокрема нобелівський лауреат Дж.Стігліц, прямо звинуватили їх у провокуванні світової фінансової кризи. Зараз важко збагнути ким же є рейтингові агенції насправді – самостійною ринковою силою, чи, словами колишнього голови Бундесбанку А.Вебера, усього лишень гінцями, який приносить погані новини.

Коли влітку 2011 року своїм рішенням Standard & Poor’s вперше в історії понизила кредитний рейтинг США (при тому, що ні Moody’s, ні Fitch цього не зробили), це викликало паніку на ринках. Ця ж агенція у березні 2012 року знизила рейтинг України з «стабільного» до «негативного» і цей факт ніби не мав жодних наслідків для пересічного українця. Але це лише на перший погляд. Справа в тому, що за діючою методику складання рейтингів кредитний рейтинг позичальника або емітента боргових зобов’язань не може бути вищим за суверенний рейтинг його країни. За умов низького суверенного рейтингу України (ВВ+ від S&P, В від Fitch, B2 від Moody’s), українські компанії потрапляють тільки в неінвестиційну категорію, яка є найнижчою частиною міжнародної шкали. Як наслідок – статус «мусорних» для цінних паперів українських емітентів, вищі ставки за фінансовими ресурсами, що їх залучають вітчизняні компанії за кордоном і висока вартість кредитів для позичальників на внутрішньому ринку, зрештою — гальмування економічного розвитку, що виливається у стримування росту реальних доходів населення.

Крім високих кредитних ставок, невисокий кредитний рейтинг нашої країни має ще одну проблему. Вона полягає у стримуванні обсягів іноземних інвестицій, адже у багатьох інвесторів встановлені ліміти на вкладення в інструменти неінвестиційного класу.

Таким чином, вимагаючи від уряду та НБУ кардинально знизити кредитні ставки, які зараз буквально «душать» виробничий сектор, ми повинні розуміти, що можливості такого швидкого зниження не є реальними. Це – тривалий процес, який має супроводжуватись економічною та фінансовою стабільністю, глибоким реформуванням економіки.