Блок ада

Перші три дні блокування окупованого Криму чітко показали, що окупація півострова влаштовує усіх, окрім порівняно нечисельної групи патріотів та громадських активістів. Окупація, що передбачає створення штучних перешкод у вигляді кордону, — цеколосальний бізнес. Про його масштаби можна судити хоча б з того, що в перший день блокади Криму лише на одному (не найголовнішому) митному пункті зібралося близько 800(!) фур. Помножте це число на 3 – за кількістю заблокованих доріг – а потім на кількість днів у році, і ви отримаєте бодай побіжне уявлення про обсяги трафіку вантажів.

Більшість вантажів – це їжа. Внаслідок штучного відділення Криму від материкової України ціни на півострові значно вищі від українських, тому возити товари на окуповану територію не просто вигідно, а супервигідно. «Ще вчора (понеділок 21 вересня – ред.) тут мали пройти 10 фур з цукром Порошенка, вони щотижня проходять, буває, що й частіше», — розповідає митник на митному посту Каланчак.

На митних пунктах стоять невеликі будочки страхових компаній, які прямо на місці оформляють за гроші потрібні для перетину кордону документи. Поряд походжають сумні митники: «прийшли правосєкі й такий бізнес поламали!».

Під табличкою з написом «Каланчак» висить поштова скринька для скарг і пропозицій. Вона чітко показує, як українська влада сприймає окупований Крим і, відповідно, наскільки вона українська. «ВЕЗ Крим» означає вільну економічну зону. Тобто Порошенко і його команда розглядають окупований півострів не як частину України, загарбану ворогом, а як територію з особливо ліберальними умовами ведення бізнесу. Відповідно, нема нічого дивного у тому, що ніхто, окрім кримських татар, ПС та кількох інших організацій, не зацікавлений у зміні стану справ. Порошенко просто торгує з Росією через Крим, користуючись пільговим оподаткуванням так званої «ВЕЗ». «Вони там той його цукор просто перевантажують і везуть в Росію», — кажуть дальнобійники.

Але станом на 23 вересня гігантські затори на митних пунктах практично зникли. На Чонгарі, де базується оперативний штаб акції, взагалі порожньо – занадто багато уваги, тому водії воліють їхати через Чаплинку і Каланчак. Але і там дороги нема. Проте дехто продовжує стояти перед блокпостами, сподіваючись на диво – або, принаймні, на можливість дати хабара.

Їх усіх підставили. Про блокаду Криму було повідомлено заздалегідь, однак українські митники продовжували видавати документи на перетин лінії розмежування. Цьому може бути два пояснення: банальна зажерливість корупціонерів або намагання зіштовхнути водіїв-дальнобійників з організаторами акції.

При цьому свою руку до трагедії дальнобійників доклала і російська сторона, яка почала створювати штучні перешкоди для вантажівок при перетині лінії розмежування ще за кілька днів до початку блокади.

І Київ, і Москва були б щасливі, якби кримські татари та правосекторівці побилися з водіями, тим більше – якби хтось при цьому загинув. Тому серед водіїв постійно ошиваються люди, що підбурюють людей до силових дій, простіше кажучи – провокатори. Пристрасті постійно закипають, але до вибуху справа так і не дійшла. «Крим треба не блокувати, а звільняти!», — кричить дебелий дядько. Йому тут же дістають і пропонують заповнити анкету, щоб піти добровольцем на війну. Дядько швидко зникає у натовпі. Більше добровольців не з'являється.

Неподалік блокпосту на Каланчаку – «зеленка», за якою минулої ночі спостерігали посилений рух військової техніки. Окупанти теж до чогось готуються. Постійно циркулюють чутки про «28 камазів з тітушками», яких Росія збирається під українськими прапорами погнати через кордон.

Росія намагається зберегти обличчя і не показувати, наскільки боляче по ній вдарила блокада. Ціни на харчові продукти після початку блокади полізли вгору, але навіть при цьому їжі на півострові вистачить, за існуючою інформацію, щонайбільше на місяць. Ситуація ще більше ускладниться з початком осінніх штормів, які заважатимуть транспортуванню вантажів морем через Керченську протоку.

Проте деякі шляхи перевезення вантажів на півострів ще працюють. Перш за все, мова про грунтові дороги в обхід блокпостів. Боротися з ними розвідці ПС допомагають місцеві жителі. Досить перекинутися парою слів з жителями навколишніх сіл – і ми маємо ще один маршрут, не нанесений на топографічні карти. Проте їх перекриття – лише питання часу.

Інший напрямок – залізниця. Усі залізничні шляхи належать державній монополії – «Укрзалізниці». Спроби з'ясувати у прес-службі, чи йдуть товарні потяги до Криму, закінчилися безрезультатно. Спочатку нам відповіли, що не знають, що цю інформацію потрібно уточнити, а потім взагалі перестали реагувати на дзвінки. Попри це, якщо ми ведемо мову про повну блокаду Криму (тільки так акція матиме ефект) – залізничне сполучення теж повинне бути перекрите.

Найскладніше буде з морським сполученням, оскільки забезпечити його блокаду власними силами ми не маємо можливості, а тому доведеться покладатися на прикордонників.

А що ж держава? Вона досі мовчки споглядає на зусилля патріотів, практично не втручаючись у ситуацію. Так само, як робила це останні півтора року. Вона потрапила у становище, коли кожен новий рух веде до погіршення її позиції. Тому вона діє у тій єдиній площині (окрім торгівлі національними інтересами), де почуває себе професійно – «лайномети» Мінстеця заповнюють інформаційний простір байками про те, що правосекторівці беруть гроші за проїзд кордону, різні експерти розповідають, що блокада Криму збиткова для України, що ми відмовляємося від ринку збуту і шкодимо українським патріотам на окупованій території.

Влада чудово розуміє, що Крим – це лише початок. Що такий же прибутковий «бізнес» на Донбасі буде знищений наступним. Владні бариги готові на все, аби нинішня ситуація зберігалася якомога довше.

Але так більше не буде.

pravyysektor.info/news/poglyad/849/blok-ada.html