Дещо про життя в борг

Чимало експертів різних мастей не перестають повторювати як мантру, що брати в борг треба і Україна ще, мовляв, має в цьому розрізі чимало резервів. Воно, звичайно, язиком молоти – не мішки тягати. Тому пропоную деяку цікаву інформацію з цього приводу від міністерства фінансів України. Повинен відмітити, що відчуваються певні якісні зміни на краще у висвітленні інформації, напевне, вплив нового міністра, і це досить приємно.

Потрібно відмітити, що, починаючи 3 2007 року, державний та гарантований державою борг невпинно зростає і майже досягнув критичного рівня у 60% від ВВП. Оскільки на 1% ВВП припадає 15,256 млрд. грн., а згідно з оприлюдненими додаткам до закону про держбюджет на 2015 рік, внутрішні запозичення передбачені у розмірі 112,866 млрд. грн., зовнішні — 180,970 млрд. грн., або 11,5 млрд. дол. за курсом Національного банку України, то нескладними розрахунками можна переконатися, що це відповідає 19,2% від ВВП. Враховуючи, що ринковий курс значно більший від курсу НБУ, не буде великим перебільшенням, якщо прийняти, що зростання державного боргу в 2015 році становитиме 20% від ВВП і досягне рівня 72,7%, що значно перевищує критичний. Але для багатьох ці цифри ні про що не говорять крім банального, що це просто багато. Ну добре, багато то й багато, хоча для адекватних людей чути це досить неприємно. Давайте оцінимо наскільки багато.

Ось ця картинка вже більш цікава, з точки зору чи варто жити в борг. 35,5% всіх видатків бюджету на погашення державного боргу та обслуговування державного боргу. Грубо говорячи – одна третина. От уявіть собі, що ви щомісяця постійно повинні віддавати третину свого гаманця своїм кредиторам. Просто так. За те, що хтось колись жив до вас так, як це йому подобалось. Причому, вдумаємось: жив ВІН, а платити чомусь доводиться ВАМ. Не знаю кому як, але мені це не подобається, причому не просто не подобається, а в мене просто немає слів для висловлення свого обурення. Хоча це і виглядає досить нетактовно, але доведеться лікувати цю хворобу. Будемо жувати. По перше, всі вкладники валюти у всі банки України (залишки вкладень на початок року становлять 19,4 млрд. доларів) мають розуміти, що цю валюту брати просто нізвідки. Бо всіх валютних резервів країни не вистачає навіть на покриття половини цих депозитів, повернути які мріє вся адекватна частина українського суспільства, яка заробляла, економила і клала свої кровні в банки, мріючи що колись, на старості, матимуть на те і се, одним словом МАТИМУТЬ і говорити тут більше немає про що. По друге, візьмемо до уваги, що

1) Виплати за держборгом 2015 – близько 10 мільярдів доларів, з яких 3 мільярди – це борг перед Росією, який ми повинні виплатити за графіком у грудні 2015 року.

2) Короткостроковий борг банківського сектору в 2015 році складає ще 13 млрд. доларів.

3) Інші сектори мають протягом 2015 року сплатити своїх зовнішніх боргів ще 37,435 млрд. доларів.

Не знаю чи вас вразили ці цифри, але мені вони не подобаються, бо короткостроковий борг України за залишковим терміном погашення складає майже 60 млрд. доларів. Станом на 01.10.2014 $58,554 млрд. І їх потрібно сплатити до 01.10.2015. Ось чому заговорили про дефолт, бо він цілком реальний для всіх секторів: державного, банківського і корпоративного. Постраждають не тільки вкладники. Постраждають всі, бо пенсіонер не зможе розраховувати не тільки на збільшення номінальної пенсії, але навіть на її індексацію, адже уряд не має на це грошей. Постраждають і бюджетники з тієї самої причини. Постраждають і мамки і дітки і старі і малі. Всі.

Треба просто зрозуміти, що виплати за боргами, які складають 155 млрд. грн., вже перевищують витрати на освіту, охорону здоров’я, культуру і всю соціальну сферу, які складають 116,35 млрд. грн.

Остання картинка – це дефіцит бюджету. В цьому році бюджет вимагають переробити саме через величезну діру та величезний дефіцит бюджету, що відображається небажанням МВФ давати кредити і тим, що влада, яка теж не бажає йти на поступки, заговорила про дефолт. Вчорашня стаття «Що ми знаємо про дефолт» (Том Купе — Понеділок, 19 січня 2015) спровокувала, очевидно, сьогоднішнє відеозвернення О. Охріменка, в якому він розвінчує висновки цієї статті. В будь-якому випадку для народу цей рік нічого доброго не обіцяє і це стає все очевидніше.