Про мову

Формат: теза — спростування (або обгрунтування).

Питання про мову не на часі.
Не потрібно бути дівчиною, яка очікує принца на білому коні. Питання потрібно вирішувати і «ідеальний момент» для цього ніколи не настане.

Закони, які стимулюють використання державної мови дратують РФ.
Це смішно. Саме існування України (як незалежної держави) дратує РФ. У порівнянні з цим фактором (незалежності України), все решта — похідне і не варте уваги.

Проблеми нема.
Проблема є. Наявність двох мов збільшує витрати ресурсів на переливання з пустого в порожнє. Я не буду детально розписувати всі супутні проблеми двомовності: зменшення швидкості комунікації, необхідність дублювання інформації, зменшення швидкості пошуку інформації (приклад: назви вулиць, імена людей, спеціалізована термінологія/абревіатури), і т.д. і т.п. Це очевидно, що чим більше реально задіяних у повсякденному житті мов — тим важче працювати з інформацією.

А нафіг та мова взагалі потрібна?
Дуже просто — для людей, які хочуть жити саме в Україні. А не в УРСР. Приклад: є євреї, які хочуть жити в Ізраїлі. Чому? От просто хочуть. Бо хочуть зберегти свою ідентичність. Якщо ти росіянин, який живе у Штатах і засумував за «російською культурою» — ти завжди можеш переїхати до РФ та зануритись в російське середовище з головою. Таку саму можливість повинен мати і українець.

Нема проблеми у тому, що люди спілкуються російською.
Нема. І закон не має цікавитись, якою мовою ти хочеш спілкуватись. Але він має забезпечити громадянину України можливість НЕ знати російської. Для комфортного життя в Україні має бути досить знання виключно української мови. Тобто: включив новини про ВР — інформація подається на 100% українською, таблички з назвами вулиць — українською, хочеш навчатись у ВУЗі достаньо і необхідно знати українську, реклама — українською, зрештою, публічні оголошення — українською і т.д. 95-й Квартал — українською. :)

Люди все одно будуть користуватись контентом на мові агресора, бо свого нема.
Не зовсім так.
По-перше, людина, скажімо так, не дуже інтелектуальна, яка не бажає вивчати будь-яку мову в принципі, не має потреби у великому різноманітті інформації в принципі. Це означає, що навіть зараз >90% контенту вона може отримати українською. А при вирішенні питання з контентом — всі 100%. Тобто, така людина, враховуючи її обмежені потреби в інформації буде відрізана від «рускага міра»: бо 1) вона знає українську, 2) весь потрібний контент доступний українською, 3) за таких умов вона навіть не захоче вивчати російську — бо «а нафіг?». Результат — неінтелектуальна людина відрізана від інформації агресора. Це плюс для держави.
А по-друге… переходимо до наступного пункту. :)

Розумна людина має знати більше однієї мови, і все одно вивчить російську — для доступу до більшої кількості інформації.
Знову мимо. Давайте подумаємо за рамками концепції «рускага міра». Отже, на відміну від людей у пункті попередньому, ми маємо справу з людиною, якій не досить звичайного бидло-контенту. Вона хоче чогось іншого. Одразу відзначу, що таких людей — меншість — у всіх країнах світу. І тут, вона вирішує вивчити російську мову тому що… RLY?! WTF?! Стоп! Ми ж кажемо про людину розумну! Якщо вона розумна, то має розуміти, що:
* Найбільша кількість грошей крутиться в англомовному світі
* Для доступу до максимальної кількості технологій потрібна… англійська
* Література (художня, технічна, економіна) — … англійська
«Та ні, автор, ти гониш», скажете ви, «спеціально підібрав антикацапські напрямки». Розширимо коло пошуку:
* Друга (перша) економіка в світі — китайська
* Основний торговий партнер України — ЄС (англійська, німецька, французька, іспанська, польська)
* Може є бажання поїхати на заробітки до сусідів, або працювати в СП? ЄС (Польща, Німеччина), Туреччина.
Таки без другої (а іноді й третьої) мови не обійтись. Але це буде, СЮРПРИЗ, англійська (міжнародна). Або польська, німецька, турецька, китайська. Ні, ну є там якийсь ринок для російської мови, є — який товарообіг з РФ? 10-20%? От вам і приблизний рівень реальної кількості людей яким потрібна російська. Причому це не 10-20% від загальної кількості населення, це 10-20% від того %, якому потрібна друга (після української) або третя (після української та англійської) мова.
При цьому, навіть знаючи російську, така людина не буде сильно вразлива до пропаганди агресора — просто тому, що це інтелектуальна людина і вона має доступ до інших джерел. Я, наприклад, в IT-сфері майже ніколи не шукаю інформацію російською — бо англомовний світ набагато більший.
Залежними від пропаганди агресора залишаться виключно «інтелектуальні малороси/росіяни» — ті, хто вивчив російську незважаючи на її відсталість і непотрібність — тут нічого не поробиш, ці люди просто хочуть жити в оточенні російської мови — так само як українці хочуть жити в оточенні української мови. У них, для повної реалізації цього права, під боком є РФ. У нас поки такої держави нема. Але буде.

Мало україномовного контенту.
Мало. Це питання і має вирішувати закон. Методом батога та пряника: генерувати україномовний контент має стати економічно вигідніше ніж російськомовний — для цього потрібно стимулювати генераторів, і розширювати споживацьку базу.

Ви — фашист, бо негативно ставитесь до людей, які спілкуються російською.
Нічого подібного. У цьому нема нічого поганого, це нормальна ситуація у пост-колоніальній державі. Але я негативно ставлюсь до продавців у магазині, які на звернення українською відповідають мовою агресора. Я негативно ставлюсь до депутатів, які розмовляють мовою агресора на державній роботі. І негативно ставлюсь до людей, які проти реалізації мого права мати на земній кулі свою, українську, державу, де для комфортного життя досить знати українську, і де я можу жити в оточенні українського.

Какая разница на каком языке разговаривать?
За мене на це питання відповість Метр: https://youtu.be/PJZKuEWQOfk?t=1308 (21:48).