Бунтар. (написано майже пів століття тому, але повністю відповідає сьогоденню)

Оточили ситі свині
Велике корито,
Їдять, сопуть та хрумкають
Смачно, працьовито.

І підсвинок до корита
Радий би пролізти,
Але свині не пускають,
Не дають поїсти.

Поштовхався він позаду,
Відбіг до загати
І став свиней ненажерних
Гостро викривати:

— Дармоїди безсоромні!
Кендюхи! Барила!
Коли сором будуть знати
Чорні ваші рила?

І сказав своїм підлеглим
Головний кнуряка:
— Пустіть його до корита,
Нехай не патяка.

Розступились, пропустили
Крикуна малого.
Час минув — і нині страшно
Глянути на нього:

Розжиріло, знахабніло –
Куди твоє діло!
Молоденьких поросяток
Десятьох заїло.

Так, буває, дехто правду
Чеше всім відкрито
Лиш для того, щоб пропхати
Рило у корито.

Павло Глазовий