Чи були фундаментальні чинники укріплення курсу гривні?

Я в захваті від цього автора, рекомендую знайти в фейсбуці і перечитати всі його статті. Саме такі люди мають входити до Ради НБУ. Буду піарити.Иван Богдан https://www.facebook.com/ivan.bohdan/posts/2394575937287217

15 августа

Чи були фундаментальні чинники укріплення курсу гривні?

КОРОТКО:
Виходячи із офіційних заяв, НБУ вважає, що притік коштів іноземних інвесторів у ОВДП є «ФУНДАМЕНТАЛЬНИМ» чинником укріплення обмінного курсу і тому протягом лютого-липня не вдавався до достатніх валютних інтервенцій задля припинення укріплення обмінного курсу (в результаті курс укріпився на 10%).
Однак понад 60% ОВДП, які залучено в бюджет в 2019 році, мають термін погашення лише до 1 року. Якось не схоже на «фундаментальність» змін.
А взагалі згідно економічної теорії фундаментальним фактором укріплення курсу є продуктивність праці і ефект Баласси-Самуельсона.

ДЕТАЛЬНО:
За лютий-липень 2019 р. Національний банк допустив укріплення національної валюти на 10 відсоткових пунктів.

Нагадаю, в ключовому програмному документі НБУ «Основні засади грошово-кредитної політики на 2019 рік» (далі – ОЗГКП) зазначено:

«Національний банк продовжить дотримуватися режиму плаваючого обмінного курсу і не протидіятиме ФУНДАМЕНТАЛЬНИМ тенденціям обмінного курсу гривні»

Іншими словами НБУ стверджує, що буде пасивно спостерігати за динамікою обмінного курсу лише у випадку наявності якихось «фундаментальних» тенденцій.

Що ж таке ці «фундаментальні тенденції»? В ОЗГКП про це немає ні слова!

Маючи базові знання з економіки і фінансів зазначу, що класичним ФУНДАМЕНТАЛЬНИМ фактором укріплення курсу є продуктивність праці і ефект Баласси-Самуельсона.
Іншими ознаками наявності ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ тенденцій укріплення обмінного курсу можуть бути – покращення динаміки торгового сальдо, поточного рахунку в цілому та тенденції прямих інвестицій.

Продуктивність праці за даними Світового банку у нас — критично низька — в 20 разів гірше, ніж в Німеччині.
Кардинальних змін в торгівельному балансі також не відбулося (він залишається суттєво негативним уже 14 кварталів підряд). Інституційні інвестори також оминають ринок України (притік прямих іноземних інвестицій скорочується уже 11 кварталів підряд з невеликими зупинками).

Ось деякі дані:
Торгівельний баланс: 6 місяців 2019 р. = -8,5% ВВП; 2018 рік = -8,6% ВВП%
Прямі інвестиції: 6 місяців 2019 р. = 1,6% ВВП; 2018 рік = 1,9% ВВП%
(Розрахунки по методу плинних середніх).

Більше того, торгівельне сальдо могло б мати значно більший «мінус», якби не високоврожайний 2018 рік та відповідні високі продажі аграрної продукції.
Тобто фундаментальних чинників укріплення курсу гривні, які б виходили із фундаментальних змін в структурі економіці, на мою думку, в 2019 р. не спостерігається. А значить – центральному банку варто було б рішуче ПРОТИДІЯТИ укріпленню обмінного курсу.

Однак, центральний банк України дивним чином знаходить нові ФУНДАМЕНТАЛЬНІ чинники в іншому місці.
НБУ вважає, що чинник припливу коштів міжнародних та псевдо-міжнародних кредиторів у високодохідні (і короткострокові!) ОВДП є «фундаментальним»!
Термін погашення більшості цих ОВДП– ДО ОДНОГО РОКУ (61% у січні-липні), їх обслуговування коштує державі 16-20% на рік, або в 5 разів вище темпів реального ВВП!
На що перетвориться цей «фундаментальний» чинник в перспективі наступних 6 місяців?

Далі – більше.

Інше хворе місце фінансової системи України, це – занизький рівень національних валютних резервів.
Його можна було б спокійного підвищити, викупаючи «зайву» валюту та заодно запобігаючи укріпленню курсу гривні.
Однак, центральний банк продовжує проводити дивну політику, залишаючи в відносному спокої валютний ринок, стверджувати, що його резерви є достатніми, чим наносить додаткову шкоду державному бюджету, який складався за інших параметрів обмінного курсу.

Між тим рівень його резервів знаходиться ЗНАЧНО НИЖЧЕ НОРМАТИВНИХ ЗНАЧЕНЬ:
— близько 45% за критерієм їх співвідношення з короткостроковим боргом;
— близько 75% за композитним критерієм МВФ.
В цьому легко переконатися, відкривши с. 32 «Інфляційного звіту» НБУ за липень 2019 року (графік див. у коментарях).

В цьому легко переконатися, відкривши с. 32 «Інфляційного звіту» НБУ за липень 2019 року

Незалежність центрального банку – це звичайно корисна річ, але за умови, якщо вона знаходиться в руках інституцій, що здатні діяти в рамках певного стратегічного плану розвитку економіки, інституцій, що здатні пов’язувати свої програмні цілі з єдиними макроекономічними цілями оперуючи певним набором заходів політики.

В Україні на даний час немає ні стратегічного плану, ні інститутів, здатних його виконувати.