Валютна іпотека: життя до і після.

Ця стаття і присвячена, і призначена тим, хто свій кредит не тільки взяв, але і встиг вже на особистому бюджеті випробувати всі ласощі несподіваної девальвації рідної валюти. Ми з вами в одному човні, а решта нас просто не зрозуміють і не зможуть застосувати наш досвід у своєму житті. Як тільки (і якщо) їм знадобиться свій, вони його тут же, як і ми, отримають.

Так, я хочу сказати, що саме цей досвід нам і був потрібен, саме його в нашому житті і не діставало. Радіймо цьому факту і втішаймося: сталося! Ні, я не зловтішаюся і не дуркую, а навпаки, серйозний, як ніколи, тому що вірю не в випадковості, а в закономірності.

На мій погляд, даній ситуації, як і всьому тому, що відбувається з нами, є, як мінімум, одна з трьох причин.
1. Це — певне (не саме гидке з можливих) покарання за минулі «витівки».
2. Це — певна спокуса перед майбутніми дарами долі (чи гідні?).
3. Це — певне випробування, покликане посилити наш дух, зміцнити тіло і загартувати характер для переходу на більш високий щабель розвитку.

Будь-яку з можливих причин ми повинні прийняти спокійно, гідно, без паніки і відчаю, бо справедливо сказано: «Бог не під силу випробувань не дає».

Таким чином, зосередившись і заспокоївшись, починаємо згадувати і аналізувати події, що передували даній ситуації.

1. Що ми купували в кредит, актив чи пасив?

Квартира, як власне житло, — це пасив, що вимагає додаткових витрат. Квартира для здачі в оренду — це актив, здатний самостійно забезпечувати (повністю або частково) кредитні виплати. Логічно було б спочатку купити актив, щоб доходи від нього використовувати для погашення кредиту на пасив. Вчинили інакше? Виходить, що поспішили.

2. Яким був початковий внесок?

Віддавши всі гроші на перший внесок, ми знижуємо майбутні кредитні платежі, але одночасно, невідповідно збільшуємо ризик власної неплатоспроможності. Фінансовий резерв розумно мати в будь-якому випадку, навіть, якщо це, на перший погляд, не вигідно.

3. Яку кредитну схему і чому ми вибрали, відсоток на залишок чи ануїтет?

Відсоток на залишок зменшує переплату, але збільшує перші виплати. Ануїтет переважніше, якщо є намір погасити кредит достроково. При ускладненнях, пов'язаних з девальвацією гривні, бажано переходити на ануїтет.

4. Чому ми взяли кредит у валюті?

Зрозуміло, що відсоток був нижчий, але зате, були вищі ризики. Особливо, це стосується тих, хто не має валютних доходів або хоча б валютних депозитів. Оскільки кредит не звільнив нас від необхідності зберігати та накопичувати частину доходу, робити це бажано було у валюті кредиту. І зовсім вже неправий був той, хто все резерви кидав на якнайшвидше погашення кредиту.

Можна згадати інші обставини і, відповідно, задати інші питання. Головне — вийти на причини.

Якщо виявляться ознаки жадібності або залежності до грошей, будемо схилятися до того, що це покарання.
Якщо виявиться вплив випадковостей, таємних знаків, внутрішнього голосу, запідозримо спокусу.
Якщо все було рівно, логічно, послідовно і закономірно, то можна припустити, що ми маємо справу з випробуванням.

Спокуси, за якими слідують подарунки долі, в нашому житті зустрічаються рідко, та й то, здебільшого, в новорічних кіноказках і серіалах, що переказують сюжет про Попелюшку.

Щоб заробити реальне покарання, треба бути закінченим негідником (яких серед нас не багато) або кришталевим ідіотом, поверненим на конкретних речах (зокрема, грошах, роботі, хобі, коханій людині).

В основному, наше життя наповнене різновеликими випробуваннями, що мають свою сувору ієрархію. Низка випробувань завжди починається з самих дрібних і невинних, які ми, навіть не помічаючи, проскакуємо на автоматі. А коли не проскакуємо бездумно і не проходимо вдумливо, випробування починають поступове посилюватися і розмножуватися. У народі це явище називається «Біда не ходить одна» або «Прийшла біда, відкривай ворота».

Маємо важливий урок: будь-яке випробування треба зустрічати шанобливо і ставитися до нього серйозно, а то буде гірше.

Навіщо ж випробування потрібні? На те й щука в озері, щоб карась не дрімав. Якщо м'язи не напружувати, вони атрофуються; якщо розум не вправляти, він ослабне; якщо почуття не тренувати, вони зів'януть. З цієї точки зору, якби кредиту у нас не було, його треба було б вигадати.

З тієї ж причини, не варто поспішати з достроковим його погашенням. Зрозуміло, що швидше хочеться зняти з себе психологічну напругу, але хіба психологічна стійкість і сила духу не потребують зміцнення? Розвиток, розвиток і розвиток! Тільки заради нього ми й живемо.

Йдемо далі. Кредит ще не виплачений, а внески в рахунок його погашення вже виросли. Отримуємо натуральне випробування. Добре, якщо це не покарання, втім, наші дії від цього відрізнятися не повинні. Які ж маємо варіанти?

1. Заощаджуємо на витратах.

Цей шлях в нікуди. Просто знизимо свій рівень життя і закриємо шляхи для зростання. На що можна сподіватися в такому режимі, що все само якось розсмокчеться? Це несерйозно. Втім, нестримне споживацтво — теж не наш шлях. Якщо ми виявляємо нездатність обмежити себе самостійно, на допомогу нам з'являється кредитна криза, змушуючи від зайвих витрат відмовитися.

2. Розкриваємо резерви.

Тимчасово можна. Особливо, якщо резерви є і вони в валюті. Продати «що-небудь непотрібне» теж не завадить. Але все це — тільки доти, поки не запрацює наступний пункт.

3. Збільшуємо доходи.

Обов'язкова дія. Попросити добавку до зарплати у зв'язку з фінансовими проблемами, не діло. Краще взяти на себе додатковий обсяг роботи. Інший варіант — підробіток на стороні. Для тих, хто нічого не вміє, підійде агентська і допоміжна робота в рекламі, нерухомості, страхуванні, інтернеті. Але пропозицій, пов'язаних з вкладенням грошей або платним навчанням, я б остерігся.

4. Домовляємося з банком.

Починаємо цей процес негайно, ще до розкриття резервів. Банк може зупинити виплату тіла кредиту, залишивши тільки відсотки. Чи не кращий, прямо скажемо, варіант, але з нього зазвичай банк починає. Поганий він тим, що борг не зменшується, а лише переноситься в майбутнє, додатково збільшуючи переплату. Про перехід на ануїтет з відсотків на залишок, вже говорилося. Це зменшить поточні платежі. Потім можливий зворотний процес. Ще банк може знизити відсоток. Це вже краще. Найбільш прийнятний варіант (я такий зустрічав) — перерахувати кредит за курсом вісім гривень за один долар, залишити колишній відсоток, а різницю віднести на кінець терміну. В разі дотримання графіка погашення, свого часу вона буде списана.

5. Беремо інший кредит для погашення першого.

Дивлячись, який кредит. Якщо без відсотків та інших зобов'язань, треба використовувати, не забуваючи про підвищеннях доходів. Якщо картковий, споживчий або під вищий відсоток, навіть не зв'язуємося.

6. Продаємо заставу.

Якщо це був актив, то — півбіди; якщо це пасив і наше житло — біда повна, до якої краще не доводити. Ціни на нерухомість впали, тому навряд вдасться продати її на прийнятних умовах, навіть за допомогою банку. Найефективніше домовлятися і платити, платити і домовлятися.

7. Перестаємо платити.

На такий крок можна піти хіба що від страху. Тимчасове полегшення отримаємо, але далі втягнемося в жахливу воронку наростаючого боргу. Банк при цьому з партнера перетворюється на ворога і поводиться відповідно.

8. Судимося з банком.

Шанси невеликі, але є. Це, якщо на етапі укладання договору, банк допустив якісь досить серйозні юридичні помилки, і ваші юристи зуміють на них зіграти. Зуміють чи не зуміють, але гроші за свою роботу візьмуть з вас добрячи. Тут треба рахувати.

Однак, якщо банк при видачі кредиту не обманював вас занадто явно, вступати з ним у відкрите протистояння, було б порушенням моральних норм. Не варто чинити з іншими так, як ми не хотіли б, щоб чинили з нами. Банку, може, і все одно, а на нас це коли-небудь позначиться. Домовлятися все-таки краще.

Пенсійний капітал.