Иван Салий

15 марта 2012, 11:34

Вітчизняні промисловці підтримують наміри уряду підготувати програму організації виробництва теплоізоляційних матеріалів у рамках Державної програми розвитку промисловості будівельних матеріалів за напрямками: українські граніти, будівельна кераміка, утеплювачі та інші. Асоціація „Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів“ нещодавно підтримала висловлену у засобах масової інформації прем'єр-міністром України М.Азаровим стурбованість щодо низького рівня теплоопору огороджуючих конструкцій нерухомості, і в першу чергу, житлових будинків. Адже уже усі країни Європи, Росія, Білорусь роботу утеплення житла виконали. І це при тому, що сьогодні в Україні створені достатні потужності по базальтовій теплоізоляції, які мають проблеми збуту в Україні, бо утеплення не розпочалось, а будівництво ледве жевріє. Фактично вітчизняні ТОВ «Завод теплоізоляційних матеріалів „ТЕХНО“ (м.Черкаси) та ЗАТ „Термолайф“ (м. Харків) та інші уже в 2011 році відвоювали 80-85% внутрішнього ринку та відправляють продукцію в Росію і Європу. Виробництво мінеральних базальтових утеплювачів в Україні збільшилося в 2011 році порівняно з 2008 роком в 10 разів. Україна також фактично здолала імпортозалежність по лицьовій, клінкерній та рядовій цеглі, великоформатним керамічним блокам, екструдованому полістиролу, газобетону тощо. Разом з тим, по скловаті дійсно зберігається стовідсоткова імпортозалежність, бо міжнародним інвесторам — ТОВ «Кнауф Інсулейшен Україна» та компанії ROCKWOOL нині створені надзвичайні труднощі щодо започаткування будівництва нових потужностей в Україні. Тому тут йдеться про інвестиційний клімат у галузі, про доступ до унікальних копалин, про доступність залізничного транспорту, бо окремі підприємства галузі, при звуженому внутрішньому ринку, до 90% продукції відправляють на експорт. Певне імпортозаміщення у будівельній галузі відбувається, але стихійно, неповно, часто за ініціативою потужних, транснаціональних компаній, а не української сторони. Оновлене крупнопанельне та каркасно-монолітне домобудування на сьогодні здатні забезпечити однакові параметри житла щодо комфортності, технічного оснащення, архітектурної досконалості та експлуатаційної ефективності, не поступаються один одному завдяки використанню зовнішнього утеплення та сучасних оздоблювальних матеріалів. Тож, вважаємо, що профільне міністерство має організувати спільну роботу науковців, архітекторів, проектувальників, замовників та забудовників за підтримки державних та місцевих органів влади — модернізувати наявні та розробити сучасні серії українського панельного домобудування. Подальший розвиток будівельної галузі стримують також недостатні обсяги будівництва та реконструкції житла. Зокрема, в Україні не розпочата термомодернізація панельних будинків перших серій технічно та морально застарілих, як і модернізація «хрущівок». Тож переорієнтація нашого будівництва та інфраструктури на максимальне використання українських матеріалів та обладнання, створення у державі відповідних стимулів дозволить здешевити будівництво житла та промислових об'єктів, наростити обсяги виробництва будівельних матеріалів. Імпортозаміщення має стати нашим пріоритетом сьогодні.

1 марта 2012, 23:12

Несмотря на то, что в Украине ведется активное строительство ряда объектов к Евро-2012, в прошлом году объемы строительства в стране сократились на 9% по сравнению с 2009 г. Чем же обусловлена стагнация отрасли и как добиться активи­зации строительства в Украине? Я уверен, что без энергичных действий власти добиться роста в строительной отрасли невозможно. Нужны деньги Страна будет пребывать в состоянии кризиса до тех пор, пока не начнется рост в строительной отрасли, для чего нужна поддержка банковской системы. Много­численные административные и законодательные меры, принятые властью для поддержки строителей, оказались недостаточными, потому что Национальный банк Украины, да и вся банковская система, получив колоссальные средства на реструктуризацию, самоустранились от преодоления кризиса в строительстве. Складывается впечатление, что центральная власть и больше всего НБУ стремятся дистанцироваться от проблем строительной отрасли, надеясь, видимо, на то, что вопросы решатся сами собой. Мировой опыт свидетельствует: быстрее преодолеть обвал в строительной отрасли помогают скоординированные действия власти, у которой для этого есть целый арсенал — тут тебе и увеличение государственного заказа, и финансирование инженерно-транспортной и социальной инфраструктуры, и развитие государственно-частного партнерства для привлечения инвесторов, и концессии, и другие финансовые инструменты. Новый стимул развитию отрасли должен дать принятый Верховной Радой Закон «О регулировании градостроительной деятельности», который кардинально упрощает разрешительные процедуры в строительстве, предполагает существенную поддержку инвестора и приусадебной застройки. Но эффект от действия закона — в будущем, а сейчас проблема заключается не столько в разрешительных процедурах, сколько в финансах. Строительный комплекс Украины — это 1,5 млн. рабочих мест, это мульти­пликатор для многих отраслей, это развитый внутренний рынок производства и услуг. Если население не в состоянии покупать квартиры, то правительство и органы самоуправления должны организовать их строительство по программе «50x50» или выделять социальное жилье бесплатно, или сдавать в аренду, чтобы отрасль не приходила в упадок. Активная власть Особенность Украины заключается в том, что у регионов почти нет возможностей развивать капитальное строительство — бюджеты развития микроскопичны, инфраструктура в ужасном состоянии: города эксплуатируют водо- и теплосети советских времен, износ которых составляет более 70%, нет качественных дорог, отсутствуют централизованное водоснабжение и водоотвод, не обеспечивается очистка стоков, переработка мусора. В этих условиях властям необходимо заняться разработкой и реализацией специальных программ экономической мотивации собственников зданий и домов, управляющих компаний, направленных на утепление старых строений, тепловую реабилитацию сооружений, соответствующую современным нормативам. В таких преобразованиях нуждается около 1 млрд. кв.м жилья и других сооружений, ведь нормативы термосопротивления зданий в Украине повышены в 2-2,5 раза  (указанное увеличение нор­матива введено Государственными строительными нормами Украины 2006 г.  —  Ред.).  Не стоит пугаться масштабности мероприятий — обновление крыш, утепление фасадов строений, замена санитарно-технического и инженерного оборудования — это быстро окупающиеся проекты, которые должна инициировать власть и которые найдут поддержку у населения. Реализовав их, можно достичь экономии энергоресурсов на уровне 25%. Власть потеряла вкус к проектному менеджменту, распугала инвесторов, а теперь заискивает перед ними. Сейчас во всех отраслях нужны такие же действия, как в подготовке объектов к Евро-2012 или строительстве метро и развязок в Киеве, — четко спланированные, регламентированные во времени, а главное — обеспеченные достаточным финансированием. Необходимо понять, что главным управленческим ресурсом государства в преодолении кризиса выступает даже не инвестор, тем более иностранный, а власть — центральная, региональная и муниципальная. Если в регионе или населенном пункте строительство не ведется или ведется низкими темпами — значит, власть безынициативна и малоэффективна. Но уместно ли говорить об инициативах на местах, если не выполняются даже решения, принятые на самом высшем уровне? Так, не выполнено протокольное решение совещания у премьер-министра  Николая Азарова,  состоявшегося 19 мая 2010 г., прежде всего его пункт 15, касающийся компенсации застройщикам издержек на постройку сетей (объектов) газо- и электроснабжения. Но ни правительство  Юлии Тимошенко,  ни правительство Николая Азарова порядки такой компенсации так и не утвердили. Закон не выполняется, поручения премьер-министра не выполняются. Можно ли при таком положении вещей победить кризис? В сложившихся условиях власть должна действовать одновременно административными и рыночными методами. Так, одним из административных методов могло бы стать ужесточение ответственности собственников земельных участков, так называемых «заборов» и замороженных объектов (кстати, в Киеве и Киевской области таких объектов уже расхватали столько, что хватит на 20-летнюю программу активного строительства) за выполнение инвест-обязательств. В случае же грубого нарушения договорных условий — пере­давать земли другим застройщикам. Рыночными методами власти могли бы стать вложение в проект 25-30% бюджетных средств, совместная с инвестором достройка объектов и либо продажа по рыночной цене инвестору своей доли, либо эксплуатация таких объектов для наполнения бюджета. Если нет государственного или муниципального заказа, власть работает вхолостую, сама себя засыпает «фишками» поручений о дерегуляции, смещает акценты в сторону создания видимости деятельности по мнимому развитию предпринимательства, все­возможных демократий и свобод. Для решения любых социальных проблем должен быть сформирован бюджет развития территории и населенного пункта. В противном случае, штаты чиновников надо сократить вдвое, ибо власть перерождается в контору по соцобеспечению, не имеющую влияния на реальную экономику. Президент Украины, правительство, органы государственной и муниципальной власти всех уровней должны при утверждении бюджетов на 2011 г. обнародовать адресные программы государственного и муниципального заказа на строительство и реконструкцию инфраструктурных и социально значимых объектов: жилья, учреждений образования, медицины, культуры, дорог, мостов и т.д. Определить приоритеты Мы сейчас растеряны настолько, что запутались с приоритетами: строим в Киеве железнодорожный мост и мост метро, когда главная проблема города — не железная дорога, а автотранспорт; власти Киевской области объявили о строительстве 269 коттеджных городков из 539 по всей Украине, работы на которых остановились по объективным причинам. Не коттеджные городки надо сейчас строить, а малоэтажные города, с дошкольными учреждениями и шко­лами, объектами культуры и быта, а са­мое главное — с рабочими местами. И это, кстати, хорошая возможность реализовать потенциал Меморандума о сотрудничестве властей Киева и Киевской области  (документ подписан в сентябре 2010 г. Александром Поповым, на тот момент первым заместителем председателя КГГА, и Анатолием Присяжнюком, губернатором Киевской области. — Ред.). Необходимо развивать малоэтажное жилищное строительство, которое является одним из инструментов преодоления депрессии в регионах и залогом социального развития. Власть должна бесплатно выделять земельные участки, предоставлять разрешения по упрощенной процедуре, обеспечивать подключение к инженерным сетям. Установленные в период подъема строительства, ажиотажного и спекулятивного спроса оценки земельных участков уже не соответствуют рыночным ценам. Поэтому органы управления земельными ресурсами Украины должны провести нормативную денежную оценку земель с учетом влияния мирового финансового кризиса для уменьшения нагрузки на субъектов предпринимательской деятельности. Власть сейчас как никогда должна консолидироваться с обществом и бизнесом, чтобы организационно поддержать и включиться в реализацию четырех национальных программ в рамках национального приоритета «Новое качество жизни»  (см.  БИЗНЕС  №41 от 11.10.10 г., стр.24-26. -  Ред.). Общество уже устало от кризиса, неопределенность только нарастает, оборотные средства предприятий вымыты. Пока именно так выглядит третья кризисная зима. Энергичные действия власти, госзаказ и государственно-частное партнерство — вот способы преодоления рефлекса усталости от кризиса. Источник: Газета «Бизнес» №3-4 (938-939), 24 января 2011 года

1 марта 2012, 21:12

Залізниця в Києві вже приблизно 150 років, і залізничні вагони завжди належали Залізниці, а тепер наші реформатори додумались забрати вагони у Залізниці і віддати їх начебто державному підприємству, яке сходу роздало ці вагони шести приватним підприємствам. В результаті тепер, щоб наш завод в Луганській області відправив лицьову цеглу на експорт до Казахстану він повинен заплатити за пустий пробіг вагона з Казахстану, тобто за власні кошти повернути вагони в Україну. Тепер виходить, що кожне підприємство по виробництву щебеню, керамічних плит, цегли, бетонних виробів, повинне самостійно займатися логістикою, а тарифи на використання вагонів, при цьому, були збільшені у 2-2,5 рази і нова структура ніякої відповідальності на себе не бере. Це не реформа, це просто політичний злочин. Це сьогодні  зупиняє підприємства. Якщо мало коштів у Залізниці на оновлення вагонного парку, то поступово збільшуйте тариф, більше нічого не треба вигадувати. На мій запит щодо цієї ситуації вони мені відповіли, що в Росії тарифи зросли вдвічі за 3 роки. А у нас — вдвічі тільки за 3 місяці. Так більше того, в Росії вони їздили усі три роки, а у нас простоюють. Ні з Києва, ні з Білої Церкви вагони вже не відправляються, а деякі підприємства зменшили обсяги відправлення продукції на експорт на 80%, через тиждень-два трудові колективи перестануть працювати. А якщо говорити про керамічну плитку, цеглу, то на таких підприємствах потрібно зупиняти печі, потім їх розпалювати, а це величезні втрати газу та ресурсів. І таких безглуздих втрат безліч. Сьогодні вартість продукції буває дешевшою, ніж тариф на використання залізничних вагонів. Ми не винні, шановні залізничники, що у вас за 150 років немає власних вагонів і не можемо за один день купити і безкоштовно Вам їх роздати, бо хтось хоче взяти ці вагони  у приватну власність. Знову ж таки: тарифи підняли, а розповідали, що все це робиться з метою поліпшення, оптимізації перевезень. Тепер багато хто пише скарги, але не підписується, не вказує прізвища. Я запитую «чому»?