Аркадій Бабченко: Якби мене попросили описати «Русскій мір» одним словом, я би без вагань відповів - інфантилізм.

Саме це поняття найліпшим чином описує стан сучасного російського суспільства.

Інфантилізм (дитячість), в першу чергу — це нездатність нести відповідальність за свої дії. Нездатність вибудовувати причинно-наслідкові зв’язки й розуміти, що такі й такі дії призведуть до таких і таких-от наслідків.

Це дитяча безпосередність у сприйнятті світу. Світ інфантила до межі простий. Американці зірвали ціни на нафту. Американці влаштували революцію в Україні. Америка ненавидить росіян. Для цього підіслали євреїв і лібералів. А євреї Ротенберги вкрали всі гроші. А Путин гарний. В цьому світі нема місця напівтонам і складним розумовим побудовам. Примітивність — головна його риса.

Це така ж дитяча жорстокість. Зазвичай дорослі люди не доходять до такого стану ненависті, агресії, бажання безпричинно нашкодити, спричинити біль, зробити погано. В дорослому світі, де є сім’я, діти й відповідальність, це не прийнято. Спрацьовує система важелів і противаг. Це крайності. Так швидко впадати в стан жорстокості й так швидко змінювати об’єкт своєї ненависті можуть лише інфанти.
Це таке ж дитяче цілковите нерозуміння цінності життя. У дорослих людей не прийнято надувати жаб через соломинку. Відрізати голови щенятам. Рівняти житлові квартали зброєю невибіркового враження. Палити «Буком» по літаку за принципом — «пасажирський — не пасажирський, яка до біса різниця, ура, пташкопад, попереджали ж не літати в нашому небі!»

Нерозуміння цінності життя — в тому числі й свого — мабуть, головна риса інфантила.
Ну, й звичайно, відсутність логічних ланцюжків. Існування в світі, де порушені причинно-наслідкові зв’язки. Де діяння і наслідки не пов’язані жодним чином. Де кидання з вікна яйцями та натріпані вуха — дві зовсім різні речі. Як і окупація сусідньої країни і санкції та обвал нафти. Це просто «піндоси ненавидять вся руське», а вже аж ніяк не заслужене покарання за ідіотизм.

При тому цей масовий інфантилізм — зовсім не класове явище. От що цікаво. Ну, добре, спадкові алкоголіки, у яких етанол поколіннями дегенерував всі синапси в мізку, всі нейрони. З цими все ясно. Абсолютна кришталізована вилакована поколіннями первісна дурість. Дорослій особистості просто нема на чому сформуватися. Тут все зрозуміло. Але ж інфантилізмом просякнуте все суспільство, зверху й донизу, незалежно від соціяльного стану, доходу і касти — ось що цікаво!

Накрити ганчіркою лампу в пологовому відділенні й засмажити в цій пожежі новонароджених дітей. Відмовитися від обгорілої власної дитини. Відмовити в усиновлені дитини-інваліда німецькій сім’ї на тій підставі, що він теоретично може потрапити до ґеїв. Випускати роліки про розіп’ятого хлопчика. Вірити їм. Підтримувати пограбунок слабкого. Розповідати про евро-фашизм, бандеро-фашизм, турко-фашизм, ліберало-фашизм. Поїхати вбивати бандер, тому що вони утискають російську мову. Робити про це телебачення. Вкидати бюлетні на виборах у себе в лікарні. Чавити харчі. Збирати розчавлені харчі. Виганяти з університету турецьких студентів. Звільняти професора за статтю. Підтверджувати пріоритет внутрішнього права над міжнародним. А потім позиватися до міжнародного суду на Туреччину. Підписувати підлабузницькі оди владі...

У дорослої людини є таке поняття, як «гідність». Це поняття цілком не матеріальне. Не приносить прибуток. Малюк за цукерку ладен робити принизливі речі. Його особистість, основа, на якій формується гідність — ще відсутня. Дорослий же індивід, особа, у свідомості якої особистість вже сформована, не виставлятиме себе йолопом за профіт. У сильних особистостей це абстрактне поняття виявляється вищим матеріяльних благ. Доросла людина не чавитиме траками помідори. Не сидітиме за важелями бульдозера, який давить гусей, відібраних у торгівки в сільській крамничці...
Тому що це — соромно.

Ще одне абстрактне поняття, відсутнє в інфантильному світі.
Але якщо неможливість пояснити трирічній дитині, чому не можна вистрілити з рогатки в Сонце, зрозуміла, або неможливість пояснити люмпену, чому погано їздити по помідорам на тракторі, теж зрозуміла — то та ж сама неможливість пояснити професору, або письменнику, або лікарю, або інженеру, чому не можна відбирати чуже — вражає. Ну, ось доросла ж людина перед тобою стоїть. Розумна навіть. Але якась частина мозку цілком вибрана цим доведеним телебаченням до абсолюту інфантилізмом, і моральні настанови, прийняті в будь-якому нормальному дорослому суспільстві, не просочуються в свідомість зовсім. З ними неможливо розмовляти. Неможливо дискутувати. Як з вередливою дитиною, що зірвалась у стан істерики. «Нащо ти забрав у Петрика Крим? Брати чуже — погано. Віддай. Законів треба дотримуватись». «Ні! Не віддам! Моє! Мій Крим! Хочу! Не віддам! Моя іграшка!» І все.

Поїхати воювати на Донбас, щоб виплатити кредит — це не поведінка дорослої людини.
Відмовитися від свого загиблого чоловіка за гроші — це не поведінка дорослої людини.
Служити офіцером-спецпризначенцем головного розвідувального управління (!), піти в складі диверсійної групи в тил противника, а тоді в полоні бекати — я не я, кобила не моя, я не знав, мене підставили — це не поведінка дорослої людини.

Волати «Путин, уведи війська», а потім дивуватися, чому Україна застосовує артилерію — це не доросла поведінка. Боже мій, та що там говорити — коли Верховний Головнокомандувач відмовляється від своїх солдатів, говорить «їх там немає», посилає свою армію воювати й гинути без шевронів і знаків розрізнення, а свої літаки без знаків розпізнавання...
Інфантилізм, піднятий до рівня державної політики.
Схоже, в історії подібного не було.

Головна відмінна риса дорослої людини — здатність до відповідальності. До відповідальності за иньших, до відповідальності за свою країну, але, головне — до відповідальності за свої вчинки.
Навіть Радянський Союз учив цьому. Навіть Совок, разом з придушенням будь-яких проявів індивідуальної особистості, все ж навчав, що треба бути чесним, треба не брехати, треба відповідати за свої вчинки. Путинізм — мабуть, перший в історії режим, офіційною ідеологією якого стала девіантна поведінка.

І квінтесенція цього, звичайно ж, Донбас.

З цією війною може конкурувати, мабуть, лише Конго, де одинадцятирічні діти по селам рубають мачете ноги і руки мешканцям.

«- Ми ж ішли на референдум і голосували з такою надією, що Путин нас забере, як і Крим він забрав, ми голосували головним чином за Путина», — цю цитату утікачки з Донбасу ву Пскові, яку виселяють тепер з готелю, наводить радіо Свобода.

Ну… Дідько… Я ось декілька днів дивився на цю фразу, й не знав, з якого краю почати коментувати. Тому що ось ця фраза: «ми хотіли, щоби Путин забрав нас до себе» — з точки зору дорослої людини позбавлена будь-якого здорового глузду. Це абсолютно незв’язний набір слів, що не несе в собі змістового навантаження.

Що означає «забрав до себе»? Ви маєте на увазі, що хотіли жити в Росії? Ну, то купуйте квиток та їдьте. В чому проблема?

Чи ви маєте на увазі, що хотіли, щоб війська сусідньої держави окупували частину вашої країни, знищили конституційний устрій, державну владу, організували озброєні бандитські формування і зброєю невибіркового враження почали знищувати міста, вбивши десять тисяч людей? Ну, то це зовсім по иньшому називається. Це зовсім не «ми просто хотіли, щоби Путин нас забрав». Це — колабораціонізм. Це — зрада. Це — державна зрада. Це — участь в терористичній організації. Це злочин проти життя. Проти людяності. Проти громадської безпеки. Проти основ конституційного устрою і безпеки держави. Це — тероризм. Це — планування, підготовка, розв’язання і ведення агресивної війни. Це років двадцять в’язниці. В кращому випадку. А в гіршому — ліквідація зі зброєю в руках. Ви кримінальні злочинці, ви розумієте це взагалі? Те, що ви зараз маєте — маєте рівно від того, що «ми просто йшли на референдум». Це зовсім не «просто». Ви розумієте це?
Ні. Ні на йоту. В очах — повне нерозуміння.
Ось цю фразу «забрати до себе» — я читаю і чую вже не вперше.
Що означає «забрати до себе»? На ручки, чи що?
Діти. Повна нерозвиненість дорослої свідомості.

Рівно теж саме недорозуміння при переглядах на ю-туб відео допитів бійців ДНР. «Навіщо ти сюди приїхав?» — «Я потрапив під уплив пропаганди»… Який уплив пропаганди? У тебе що, Німеччина тридцять третій рік? Одна газета «Дойче беобахтер» і більше жодних джерел інформації? Ось де ж інтернет. Ось же ж ще живі «Ехо», «РБК», «Нова Газета», «Нью Таймс», «Дождь». Ось де ж Канигін, Олевський, Піонтковський. Ось де ж Навальний, в решті решт. Ти ж знаєш, хто такий Навальний? Знаєш, про що він говорить? Так якого біса, йолопе?

А такого. Тому що не було жодного впливу пропаганди. Тому що він же сам перший на форумах і волав: «Слава богу, що цю ліберальну журналістську тварюку прикінчили».

Так що всі джерела інформації у них є. Все вони знають. Надходить до них інформація ж. Просто вони скористатися нею не можуть. Аналізувати її не можуть. Відсутність логічних ланцюжків, відсутність причинно-наслідкових зв’язків, примітивна картина світу, «а мені вихователька тітка Валя з телевізора сказала, що бандери погані», профіт — формуй дивізії нерозвинутих особистостей і відправляй їх влаштовувати м’ясорубку в сусідній країні.

Власне, ось ця ось «тітка Валя з телевізора» — і є початок всіх починань. Почалось це все не з пропаганди. Пропаганда лягла на вже підготовлений ґрунт. Жоден Киселів з «радіоактивним попелом» і «серцями ґеїв» не був би можливий, якби до нього десять років ґрунт не зорювали б ідіотські ток-шоу і серіали.

Не було б одного суцільного «Дому-2» по всім каналам — не було би й окупації Криму. Я цілком у цьому впевнений. Пам’ятаєте цей вже підзабутий термін — «дебілізація населення»? Коли дев’яносто дев’ять відсотків телепродукту, включно і реклама, пропагували одну й ту ж просту тваринну модель поведінки — моральну ідіотию. Коли в усьому телепродукті відбувалося обрізання всього різноманіття людських емоцій до двох примітивних рефлексів — волання та істерики. Тобто той же самий інфантилізм. Та ж сама вередлива дитина, що зірвалась у некерований стан.

Ну, що сказати… Експеримент по дебілізації цілої країни можна визнати таким, що з успіхом відбувся.
Вже вкотре повторюсь: найстрашніша зброя Росії — це не «Іскандери», підводні човни і ядерний арсенал.
Найстрашніша зброя Росії — це зомбоскринька.

Ну, про коментарі в мережі я взагалі мовчу. Читаєш — і розумієш, що відповісти на це можна тільки розпочавши зі самих азів. З формування Землі чотири з половиною мільярда років тому. Інакше не вийде.

І, холера, треба визнати, що це цілодобове існування в класі корекції інтернату для людей зі затримкою в розвитку в режимі двадцять чотири години сім днів на тиждень — виявилось і дійсно до ката важким. Можливість зустріти людину, що ще не з’їла власний мозок, починаєш цінувати вкрай високо. Новий різновид якогось цілком абсурдного гето.

Цілісінька країна агресивних жорстоких застряглих в розвитку малюків.
Країна, де класом гегемоном є гопники...
Вові вдалося. Нічого не скажеш.

Та довго такі конструкції існувати не можуть. Вони не здатні до самоорганізації без зовнішнього керування. Чим усе це закінчиться? Та зрозуміло чим. Залишенням на другий рік. І повторним проходженням матеріалу. Життя — найліпший учитель. Зможе пояснити. Не через мозок, то через дупу. Всіх навчить. Усіх виховає. Всім мізки поставить на місце. Буде тягати за вуха, ставити в куток, шмагати паском, але правилам поведінки у дорослому суспільстві і межам допустимого — навчить обов’язково. Навіть через «не хочу». Навіть при повній нездатності до навчання. Так що дорослішання відбудеться. Обов’язково відбудеться. Але, правда, буде дуже боляче.

Перевод: Сергiй Шумський