Основные тенденции валютного рынка Украины за март 2013

Основні тенденції валютного ринку України за березень 2013 року

Никакой ошибки, просто 2,7 млн долл не видно за осенними миллиардами.


Основной вклад в околонулевое сальдо внесло падение спроса на наличную валюту. По сравнению с мартом 2012 года «население» купило почти на 500 млн долл меньше. На это повлияло несколько факторов, что-то одно выделить сложно: тут и падение продаж импортным ширпотребом(не думаю, что кто-нибудь из занятых в этой сфере возразит), отсутствие масштабных бюджетных трат а-ля ЕВРО 2012, высокая доходность по гривневым депозитам.
Как резюме, население трудно обвинить(как любят у нас делать некоторые, не будет в очередной раз показывать пальцами) в давлении на курс. По крайней мере в первом квартале.

НБУ по результатам марта потратил на поддержку курсу ок. 307,5 млн долл. При этом опять начали разбрасывать именно доллары, а не всякого рода экзотику. В этом нет ничего удивительного, февраль и март были достаточно урожайными месяцами для Минфина: еврооблигации и валютные ОВГЗ позволили не поднимать вопрос о ликвидности облигаций в структуре ЗВР(ведь по какой-то причине скидывали евро, фунты, кенгуру и франк, фиксируя убытки, вполне вероятно, что этой причиной является низкая ликвидность резервов, номинированных в североамериканской валюте).
На первый взгляд удивительно выглядит валютный своп (НБУ «купил» 60 млн долл по официальноу курсу, который, как известно, на пару процентов отличается от рыночного), но если присмотреться и вспомнить, что резервы по итогам марта выросли на скромные 16,9 млн долл.
Зная любовь нынешней команды НБУ к дешевым эффектам, можно допустить что своп был призван для улучшения настроений Мыколы(тм). Все СМИ растиражировали, что резервы растут… и тагдалее. Какого либо другого смысла не просматривается.
Очень часто нам пытаются навязать мысль, что во всем виноват все тот же Мыкола(тм). И в давлении на курс и истощении ЗВР, в том числе.
При этом рисуют подобные картинки, сальдо на наличном рынке против интервенций НБУ, «забывая» зачастую про динамику валютных депозитов и кредитов, но то такЭ.
Год великого распила под ЕВРО2012 вне конкуренции(в украинских масштабах, конечно, куда нам до Зимней Олимпиады в субтропиках), как-то я не помню особых девальвационных ожиданий в 2011 году, особенно весной.
Если сравнивать с прошлым годом, «население» купило чистыми примерно на 1 млрд долл меньше за первый квартал. Хотя, возможно, опять некоторое влияние оказывает проведение чемпионата Европы по ногомячу, еще не все лавочки распилили, не все дороги залатали.
Сейчас же на голодном пайке, на УП очередной раз напомнили про проблемы рядовых поставщиков двора его Величества.

Неплатежі як загроза
Справа в тому, що держава в особі Державного казначейства заборгувала величезні суми коштів значній кількості компаній, які виконали роботи та послуги, поставили обладнання за держконтрактами 2012 року.
Проблема стала масовою і системною.
Суми боргу перед окремими компаніями найчастіше вимірюються десятками й сотнями мільйонів гривень.
Звідки взялися такі величезні суми боргів? І як таке могло трапитися в умовах функціонування суворого бюджетного законодавства?
Схема виникнення такого боргу та розвитку тяжкої економічної проблеми проста.
Компанія, що має договір з якимось державним відомством, виконавши всі умови контракту в рамках бюджетного року, підписує з державним контрагентом відповідні документи, наприклад, акти виконаних робіт.
Після підписання актів та відвантаження обладнання компанія відповідно до чинного фіскального законодавства сплачує всі податки в бюджет.
Найчастіше ці податкові сплати обчислюються десятками, а то й сотнями тисяч гривень, які вимушено вилучаються з обігових коштів підприємств.
Тепер, згідно з виконаним контрактом, на рахунки компанії-підрядника повинні надійти гроші від держустанов через Державне казначейство.
Далі держустанови запитують у казначейської служби необхідні кошти для сплати за виконаний контракт. Проте отримують несподівану відмову, оскільки казначейство чомусь не має цих коштів, завчасно передбачених державним підприємством для замовлення необхідних товарів і послуг.
Ситуація стає воістину тупиковою.
Бюджетний рік, у рамках якого був виконаний контракт, закритий. Відповідно, усі документи щодо виконаних за контрактом робіт підписані минулим роком. А в новому бюджетному році, як стверджує казначейство, коштів не передбачено ні на забезпечення минулорічних контрактів, ні на виплату боргів за ними.
Серед компаній, що опинилися у важкому становищі, чимало підприємств ІТ-сектора. Це компанії-локомотиви вітчизняної економіки, підтримка яких визначена урядом як першочергове завдання.
Тож з одного боку держава заявляє про підтримку однієї з найважливіших галузей, приймаючи закон «Про державну підтримку індустрії програмної продукції», а з іншого — створює нестерпні умови ведення бізнесу з державними підприємствами. Держустанови, які мають борги, раді б їх погасити, але не можуть.
Серед боржників, зокрема, Міністерство доходів і зборів, Держстат, сама Державна казначейська служба, «Київський метрополітен», «Київпастранс».